Найбільш відомими гетьманськими клейнодами були — булава, пернач, бунчук, особистий прапор. Клейноди символізували звитягу та славу своїх володарів, їх мудрість та особливий статус. Використовувались як регалії та прикраси під час урочистостей та свят.
На наших землях знали письмо і будували міста набагато раніше, ніж у Шумері та Стародавньому гипті Кажуть, історія людської цивілізації бере свій початок з межиріччя Тигру та Євфрату (територія сучасного Іраку). Мовляв, люди, які там жили, - шумери, винайшли письно, колесо й утворили першу у світі державу. А що було в той час на наших землях? Які люди жили і що вміли робити? Виявляється, на території України теж будували міста. Але в чотири рази більші за столицю шумерів, древній Вавилон! Знали письмо і варили пиво. І це все діялося на три тисячі років раніше, аніж у шумерів чи давніх єгиптян. Культуру, що виникла в VI тисячолітті до нашої ери в Україні, вчені назвали трипільською за назвою села під Києвом, де було знайдено її сліди. Ким були ці люди трипільці, що вміли споруджувати двоповерхові будинки і величезні міста площею 450 гектарів? І чому про них досі мовчать усі підручники світу з історії стародавніх цивілізацій? Аби знайти відповідь на ці запитання, ми запросили до "круглого столу" науковців, які досліджують епоху Трипілля. Це кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту археології НАНУ та НаУКМА Михайло ВІДЕНКО, археолог, директор Державного історико-культурного заповідника "Трипільська культура" Владислав ЧАБАН ЮК, доктор філологічних наук, професор НаУКМА, мовознавець Юрій МОСЕНКІС, директор Музею історії хліборобства (м. Тальне), етнолог Вадим МИЦИК, археолог, історик, письменник Юрій ШИЛОВ, письменник Сергій ПЛАЧИНДА. ЗВІДКИ ВОНИ ПРИЙШЛИ Панове, як і коли виникла на українських землях ця давня розвинута культура Трипілля?
Історії | Переглядів:15119 | Author:oleg_kv та Володимир Діброва | Додав:MrDibr | Дата:24.05.2011 | Коментарі (0)
Стрільців-розвідників у козацькому війську називали пластунами. На Запорозькій Січі вони створили навіть окремий Пластунівський курінь. Про них А. Чайковський пише: «Хто меткий та хитрий, вміє собі порадити, дістає від товариства прикметник характерника, якогось надчоловіка, котрого куля не бере і котрий самого чортяку вміє окульбачити і заставити собі служити». Д. Яворницький теж стверджує, що «між козаками завжди були так звані «характерники», яких ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали.
Такі «характерники» могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе за допомогою особливих «верцаєл», перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств».
Так само і В. Голобуцький вважає, що характерники були «замовлені від кулі і шаблі».
Прізвисько Сівков (-а) утворено від прикметника "сивий", що позначало сірий колір іноді з відтінками попелястого або білого. Сівковим нерідко називали сивоусу або сивобороду людину, а в псковських і тверських говірках це слово мало значення "блідий, худорлявий". Швидше за все, прізвисько Сівков (-а) вказувало на особливості зовнішнього вигляду людини.
В основі прізвиська Нескуба лежить діалектне дієслово «скубти», яке у волинських, карпацьких і полтавських говірках означає «щипати, прясти», «скребти, обскубувати птицю, дерти за волосся, скубти кужіль волокна». Таким чином, прізвисько Скуба могло містити вказівку як на рід занять людини, так і на особливості його поведінки. Виходячи з цього, можна припустити, що предок володаря прізвища Скуба займався прядінням ниток, або виготовленням тканини, або обробкою шкур. Прізвисько Скуба міг отримати і кухар. Ймовірно, прізвисько Нескуба відноситься до так званих «професійним » наіменувань, що вказує на рід діяльності людини. Слід припустити, що предок прізвища Нескуба, швидше за все, не став продовжувати сімейну ткацьку чи кухарську, чи кожумяцьку справу, на що вказує негативна приставка «не-».
Прізвище Ячменев походить від прізвиська Ячмінь, яке має декілька тлумачень. Так, ячменем могли називати селянина, який сіє ячмінь. Проте існував і дієслово «ячмінь» - «зазнаватися, пишатися». У цьому випадку прізвисько могло вказувати і на характер предка.
Я | Переглядів:1727 | Author:Діброва Володимир | Додав:MrDibr | Дата:21.05.2011 | Коментарі (0)
Корюківка – місто, центр Корюківського району Чернігівської області, розташоване за 100 км від обласного центру – м. Чернігова – у північній частині області.
Щодо виникнення Корюківки існує кілька версій. За твердженнями історика О.М. Лазаревського: «…населений пункт засновано 1657 року переселенцями з Правобережної України. Серед них був козак Омелян Карука, який і „поселив" Каруківку (Корюківку).»
По селу вже досить давно ходила легенда про те, що в козацькій могилі, що на околиці села, заховані незліченні скарби. Місцеве населення вірило в це, але тривожити спокій давно померлих людей ніхто не наважувався. Вірили що це місце має магічну милу. Ходило безліч оповідань про появу козаків і навіть самого великого отамана. Тому могила завжди була доглянута, і кожен житель села оберігав її.
Вергуни — село в Україні, Черкаському районі Черкаської області. У селі мешкає 2341 людей.
За версіями місцевих старожилів відомо, що село Вергуни виникло в другій половині XVI ст. Як стверджує Л. Похилевич у книзі «Сказания о населенных местностях Киевской губернии», назва села походить від українського слова «вергун» - вид варених в соняшниковій олії прісних солодких коржиків.
Біля села Гуменці тече невеличка річка, а понад річку гай. Гай зелений, густесенький. Він підіймається на високу гору. Цю гору називають Кармалюковою. Її знають багато людей. Колись на цій горі знаходили собі допомогу багато людей-бідняків.
Для фінансової підтримки нашої діяльності ми маємо реквізити картки «Монобанк»: 5375411508730152 (Діброва В. А.). Оскільки ми є не комерційним проектом, а купкою ентузіастів, кожна гривня — для нас мотвація продовжувати справу.
