Більшу частину свого життя скіфи проводили у походах та боях. Ця обставина примушувала їх постійно вдосконалювати свою зброю. Озброєння скіфського воїна складалося із списа, короткого меча (акінака), кинжала, бойової сокири (сагаріса), дротиків, лука з отруєними стрілами.
Скіфський меч (акінак) мав довжину 40-60 см, ширину - 4,5-6 см. Рукоятка меча складалася з навершшя, власне рукоятки і хрестовини (ефеса). Скіфські мечі VIII-VI ст. до н.е. мали брускоподібне, або прямокутне навершя і перехрестя з прямим верхнім і закругленим нижнім краєм. Хронологічною прикметою є також петля на верхньому краю рукоятки.
У V ст. до н.е. з'являються антеноподібні та зооморфні навершя, перехрестя - овальні, із заглибленням в нижній частині. У IV ст. до н.е. навершя скіфських мечів частіше овальне, перехрестя - трикутне (серцеподібне).
ерев'яні піхви мечів рядових скіфів обтягувалися фарбованою шкірою. Вихід з ножен називається гирлом. Від їх верхньої частини убік відходила лопать, на якій меч прикріплявся до поясу. На кінцях піхов були розширення – бутеролі. Найчастіше вони були невеликими, але іноді зустрічаються піхви з бутеролями вельми значних розмірів, як, наприклад, піхви меча з кургану Солоха. Піхви та руків'я мечів знатних скіфів обкладалися золотими пластинами. Характерно, що сюжети на піхвах деяких мечів (Чортомлик, Єлизаветівка, Товста Могила) повторюються, утворюючи серію. Судячи з зображень, скіфські мечі носилися з правого боку, ближче до середини пояса.
Мечі використовувались скіфами як колюча, так і рубляча зброя. Рублячою зброєю кінних скіфів були довгі мечі. Короткі мечі перш за все служили колючою зброєю. У VI-V ст. до н.е. існували мечі з клинками двох форм: з майже паралельними лезами і у вигляді трикутника з досить широкою основою. У IV-III ст. до н.е. клинки більшості мечів мали форму трикутника з вузькою основою, витягнутою до вершини. Крім них під час ближнього бою скіфські воїни використовували також кинжали, які мали довжину - 30-40 см.
На території Нікопольського району відомі знахідки піхвів, руків'я та залишків клинків скіфських мечів IV ст. до н.е. (Чортомлик, Товста Могила, Хомина Могила, група шахти № 22, Капулівка та ін.). Ці мечі належали як знатним, так і простим скіфам.
У пізніх скіфів Нижнього Придніпров'я з'явилися довгі (до 95 см) двухлезвійні мечі, з прямим перехрестям і іноді звуженою догори рукояттю. У І ст. до н.е. – І ст. н.е. У пізніх скіфів Криму були широко поширені короткі мечі з кільцевим навершшям, прямим перехрестям і широким, звуженим донизу клинком. У І-ІІІ ст. н.е. у них на озброєнні з'явилися довгі (до 90-92 см) мечі сарматського типу.
Золотий скіфський Акінак із Товстої Могили один із найвідоміших артефактів скіфської зброї.
