Перша із сіми Львівських легенд
"Ромео і Джульєтта по Львівські"
У 1594 році італієць Мікеліні з далекого Кріту привіз рідкісне вино до міста Лева. Двадцять припорошених пляшок замовив для себе український купець. І ось у його домівці зустрів італієць молоду Пелагію, доньку купця. Він закохався з першого погляду. І з тих пір вже не рідко він відшукав будь який привід, щоб відвідати їх, а Пелагія відповіла італійцю взаємністю.
Вже не так тягнуло молодого купця на батьківщину. Юнак та дівчина шептали одне одному чутливі слова, а батьки пильно спостерігали за цим, та зрештою італієць припав їм до душі. Та одного дня страшна біда прийшла до міста Лева - чума. Чьорною смертю вона пройшла по всій Європі, і ось вона тут. Щодня чума косила десятки людей. У церквах та храмах різні релігійні представники денно й ночно молилися за душі померлих та лихо не минало. Мор не оминув й садиби купця. Сталося найжахливіше - Пелагія захворіла. За суворим наказом бургомістра усіх зачумлених виносили за межі міста та залишали в саду, де за ними доглядали хоробрі монахи. Мікеліні не покинув свою кохану Пелагію і не відходив від неї, як міг заспокоював та вселяв надію на одужання. Але бідна Пелагія була приречена. Мікеліні поховав свою кохану на православному цвинтарі церкви Благовіщення. А через неділю і сам зліг. Бо постійно знаходивя біля хворого чумою. Вмираючи, просив Мікеліні поховати його в костелі святого Станіслава, а на їх могилах встановити однакові надгробки. І сталося так. На обох могилах встановлені надгробки, на яких викарбовані по парі сердечок, пов'язаних лавром. А знизу вірш львівського поста Шимона Шимоновича:
Що любов з'єднає, І смерть не розлучить.
|