Коли великий литовський князь Ольгерд та його племінники, брати Коріатовичі, перемогли трьох татарських ханів і визволили наш край, повернувся Ольгерд у свою столицю, а 4 племінники вирішили залишитися на цих землях. Край зачарував їх своєю красою: у диких лісах багато було дичини, земля неозора просила плуга, щоб давати гарні врожаї, джерела манили чистою водою, річки були повні риби.
Поїхали якось брати полювати на оленів. Але відстав старший брат, щоб коня напоїти, і заблукав... Глянь — із-за куща на пагорб вибіг олень. Роги його золотились у відблисках сонця, а копита були срібні. «От вполювати б мені того оленя, тоді б слава про мене линула, як про неперевершеного мисливця», — подумав князь Олександр.
Чорнобаївка — село в Україні, Білозерському районі Херсонської області. Населення- 9275 чол.
Розташоване за декілька кілометрів від міста Херсон. Село вважається найбільшим за населенням селом України.
Село Чорнобаївка утворено в 1923 р. в результаті об'єднання херсонських колишніх підгородна хуторів Чорнобаєва (Чорнобаївки) і Гусаковим (Гусаківка). Про заснування хуторів є "Легенда про козака Чорнобая".
У 1962 році місто відзначило своє 300-річчя: його було перейменовано на честь видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори.
Іванофранківці разом з усіма мешканцями Галичини захоплено сприйняли демократичні перетворення 1990-х років, були їхньою рушійною силою. Національні синьо-жовті прапори піднялися над містом уже в квітні 1990 року, а на референдумі 1991 року масово проголосували за незалежність України.
Івано-Франківськ - місто перейменоване 9 вересня 1962 року в пам'ять видатного українського письменника і громадського діяча І.Я. Франка (1856-1916). До перейменування - Станіслав (Станіславів), названий в середині XVIII століття від імені одного з Потоцьких, великих польських магнатів.
Найімовірнішою основою назви вбачають старо-слов'янське вѣно — придане з боку жениха, дарована земля. Появу такої назви пояснюють тим, що Вінниця і землі, що оточують її, були в XIV ст. захоплені литовським князем Ольгердом і подаровані ним його племінникам.
Корюківка – місто, центр Корюківського району Чернігівської області, розташоване за 100 км від обласного центру – м. Чернігова – у північній частині області.
Щодо виникнення Корюківки існує кілька версій. За твердженнями історика О.М. Лазаревського: «…населений пункт засновано 1657 року переселенцями з Правобережної України. Серед них був козак Омелян Карука, який і „поселив" Каруківку (Корюківку).»
Вергуни — село в Україні, Черкаському районі Черкаської області. У селі мешкає 2341 людей.
За версіями місцевих старожилів відомо, що село Вергуни виникло в другій половині XVI ст. Як стверджує Л. Похилевич у книзі «Сказания о населенных местностях Киевской губернии», назва села походить від українського слова «вергун» - вид варених в соняшниковій олії прісних солодких коржиків.
Дослідники пов'язують назву міста зі злим Чорнобогом, за іншими переказами назва походить від першого поселенця К. Чорного або від Чортової долини, що була відома до виникнення поселення. Також існує ще одна гіпотеза про походження назви місцевості від прізвища поляка Чартковського - магната, якому належали дані землі. Та є ще декілька версій повязаних з легендами...
Вишгород був найближчою до столиці резиденцією великих київських князів. У Х столітті його називали на честь великої княгині — «град Волзин» = «Ольжин град», яке подарував князь Олег їй, як дружині Ігоря. Володимир Великий тримав тут своїх холопів.
За офіційною версією назва міста пішла від слів "Вище" та "Город", тобто місто, що вище за Київ. Та є і інша версія...
...Вишгород – древнє, молоде і напрочуд зелене місто поблизу Києва. Справжня перлина на берегах синьоокого Дніпра. Перебуваючи тут, відчуваєш святість цієї землі – неповторну красу смарагдових лісів і святих гір. Чомусь, саме тут приходять на думку оповідання П. Бажова «Хазяйка Смарагдової гори», легенди про «Біловоддя» та наповнені сакральною містикою картини Миколая Костянтиновича Реріха...
Київська | Переглядів:36520 | Author:Перегуда Вадим, Діброва Володимир | Додав:MrDibr | Дата:16.05.2011 | Коментарі (1)
Старокостянтинів заснований в 1525 році як село Колищенці (Колищенец), поселення вперше згадано в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 року, щоб той «допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці (зараз села в Старокостянтинівському районі) і Колищенці».
5 січня 1561 року нащадки Лабунського продали Колищенці князю Костянтину-Василю Острозькому. За три місяці Острозький отримав від польського короля привілеї на право заснування міста, ярмарки та магдебурзького права для цього міста. Спочатку місто отримало назву Констянтинів від пршого імені засновника, після заснування міста Новоконстантинова (нині село Летичівського району Хмельницької області) в 1632 році був перейменований в Старокостянтинів.
Для фінансової підтримки нашої діяльності ми маємо реквізити картки «Монобанк»: 5375411508730152 (Діброва В. А.). Оскільки ми є не комерційним проектом, а купкою ентузіастів, кожна гривня — для нас мотвація продовжувати справу.
Коріатовичі, перемогли трьох татарських ханів і визволили наш край, повернувся Ольгерд у свою столицю, а 4 племінники вирішили залишитися на цих землях. Край зачарував їх своєю красою: у диких лісах багато було дичини, земля неозора просила плуга, щоб давати гарні врожаї, джерела манили чистою водою, річки були повні риби.
