 Нові Санжари — селище міського типу, районний центр Полтавської обл. Засноване у першій половині XVII ст. Розташоване на р. Ворскла (басейн Дніпра). Назва від тюркського «урочище, брід», турецького «знамено, штандарт, адміністративна одиниця». Відомо, що 1243 року на Ворсклі зимувала татарська орда. Поселення, імовірно, спочатку виникло в р-ні с. Решетники (колишнє Санжари, Старі Санжари) біля урочища Сан-Чар, Сан-Чарів, яке згадується в одній зі скарг, переданих кримським ханом Івану Грозному, стосовно пограбування тут перекопських (татарських) купців. Зго дом найменування перейшло і на нове поселення, що виникло нижче за течією Ворскли, яке одержало назву на відміну від старішого села — Нові Санжари.
Історичні джерела засвідчують, що слово Санжари тюркського походження і в перекладі означає урочище або брід. Згідно з переказами, 1243 на березі річки Ворскли на зимівлю влаштовувалася орда татар саме там, де тепер розташовано селище. А оскільки урочищ і бродів тут могло бути багато, то була й підстава для назви Санжари.
Згідно з історичними дослідженнями, заселення території, де нині розташовані Нові Санжари, почалося в глибоку давнину. 2000 року селище відзначило своє 900-річчя.
Вважають, що Нові Санжари засновано вихідцями зі Старих Санжар.
(Нові Санжари)
Значним поселенням Нові Санжари стали при Богдані Хмельницькому. 1672 Нові Санжари мали стратегічне значення як передовий військовий пост у битві загонів Запорізької Січі та Білгородської орди.
У зоні бойових дій опинилися Нові Санжари і тоді, коли війська Карла ХІІ увійшли в Україну. На честь 200-річчя Полтавської битви сільська громада постановила спорудити в Нових Санжарах пам'ятник. Його було відкрито 27 червня 1909. Під час громадянської війни пам'ятник зник. У жовтня 1965 при будівництві крамниці в центрі селища новосанжарські будівельники відкопали пам'ятник. За ухвалою селищної ради його було встановлено на розі вулиць Жовтневої та Слюсарної у мальовничому сквері.
Під час радянсько-німецької війни майже тисяча жителів селища пішла на захист рідної землі, близько 600 з них не повернулося з фронту. На їх честь в селищі споруджено пам'ятник загиблим воїнам, на центральному кладовищі є пам'ятний меморіал.
(Нові Санжари)
Вперше Санжари згадуються в історичних джерелах 1636 р. На карті Г.Л. де Боплана (2-а чверть 17 ст.) уже показано населений пункт Санжарів Новий. Входив до Черкаського староства. У 1653 р. згадується слобідка Нові Санжари у складі Полтавського полку. У 1661-1663 рр. Нові Санжари входили до Кременчуцького полку. У зоні бойових дій опинилися Нові Санжари під час Північної війни. Навесні 1709 р. шведи захопили містечко і розмістили тут свій гарнізон. 1760 р. гетьман Лівобережної України К. Розумовський віддав Нові Санжари у спадкове і довічне володіння графу Р. Воронцову. 1764 р. Нові Санжари – сотенне містечко Новосанжарської сотні Полтавського полку віднесено до Новоросійської губернії, переведено в ранг повітового міста Новосенжаровського повіту (у 1776-1783 роках) з утворенням пікінерського полку. У 1796-1802 рр. входили до Малоросійської губернії, з 1802 р. – Полтавської губернії.
В січні 1918 р. проголошено радянську владу. З 7.03.1923 р. Нові Санжари – центр Новосанжарського району. З липня 1925 р. Нові Санжари віднесено до категорії селищ міського типу. З лютого 1932 р. до вересня до вересня 1937 р. Нові Санжари знаходилися у складі Харківської області. 16.09.1941-23.09.1943 період німецько-фашистської окупації. Новосанжарську школу у 1953 р. закінчив поет та державний діяч Борис Олійник
(Старі Санжари)
| 
