Брусилів — селище міського типу (від 1979), адміністративний центр Брусилівського району Житомирської області. Розташований на річці Здвиж (притока Тетерева) за 29 км від залізничної станції Скочище.
Раніше Брусилів іменувався Вздвиженем або (Здвижень-город, Здвиженськ) від річки Здвиж. Здвиж — (Сьдвижьнь, Здвижень, Вьздвижень) права притока Тетерева. Назва від апелятива (з)движ «трясина», здвижовина «трясовина», «болото з іржавою водою».
Перша літописна згадка про річку Здвиж, місто Вздвижень (Здвижень-город, Здвиженськ) зустрічаються в «Літописі руському» під роком 1097: через це місто везли з Білгорода до Володимира Волинського осліпленого Василька Теребовльского.
Містечко згадується також у 1151 році в описі військових дій Ізяслава Мстиславовича і угорського короля Гейзи II проти Володимира Галицького. Від річки Тетерева у Вздвижень Ізяслав прийшов в один день. («Полн. собр. росс. лет.» (I, 111; II, 55)).
У 1241 році Здвижень, як і більшість південних міст Київської Русі, був дощенту зруйнований монголо-татарами. До наших днів збереглися своєрідні пам´ятки тих давніх часів — численні кургани, оборонні споруди, неподалік від міста є Батиєве урочище.
В період Великого князівства Руського Брусилов був «градом з укріпленим детинцем», а за часів феодалізму це було значне на той час місто з розвиненим ремеслом і торгівлею.
В XIV ст. Здвижень підпав під владу литовських феодалів. За часів литовського панування населений пункт входив до Київського Воєводства. Після Люблінської унії він підпав під владу шляхетської Польщі. Посилився гніт католицької церкви. Для захисту від нападів кримських татар у 70-х роках XVI ст. тут збудовано замок, який невдовзі вони зруйнували.
До 1540 р. Брусилів був дідичиною роду Кисілів-Брусиловських, а після смерті Тимофія Брусиловського село перейшло до його дружини Пелагеї Бутович (за чоловіком Брусиловської), дочки Михайла Бутовича. Власниця Брусилова монахиня Пелагія Брусиловська в 1541 році пише заповідну грамоту – фундуш, за силою якої Брусилів переходить у власність Києво-Печерської лаври. Коли ж пан Яцько Бутович, хорунжий київський, силоміць одібрав Брусилів, то оставив містечко за собою лише після того, як в обмін за Брусилів дав Києво-Печерському монастиреві власний маєток Зайковщину, а король Генріх IV дав «законну» грамоту Бутовичу в 1574 році.
Назва Брусилів датується 1543. У 1585 році Брусилову надано магдебурзьке право. Дозволялося влаштовувати на piк чотири ярмарки та щотижня торги. Це сприяло розвитку ремесел, торгівлі тощо. Брусилів же на початок XVII ст. був невеличким містечком з слабими церковними братствами. В 1628 році в Брусилові за державним переписом було всього 40 димів і 5 підсусідків в 14 належних до «Брусилівського ключа» селах 34 дими.
Що до походження назви Брусилів є декілька версій. За першою версією свою мiстечко одержало вiд слова "брус", оскiльки воно завдячує своїм пiднесенням торгiвлi брусом i взагалi лiсом.
|