Прізвище Пігур веде свій початок від прізвиська « Пекур » , яке має значення « кашничок , малий горшечек ». Таким чином, можна припустити, що дане прізвисько відносилося до числа так званих «професійних» іменувань, що вказують на рід діяльності предка. Пігуром могли називати майстра, що займається виготовленням горщиків.
Також не виключено, що прізвисько Пігур етимологічно пов'язане зі словом « пагур », яке в «Тлумачному словнику живої великоросійської мови" В. І. Даля визначається як « рід раків , у яких задня половина тіла м'яка , клішня однобока ». Мешкає рак в порожніх раковинах на берегах Чорного моря. У цьому випадку прізвисько Пігур міг отримати людина, яка займалася ловлею раків.
Видатним представником роду є
Пігура Семен Васильович - настоятель Покровського кафедрального собору м.Львова.
Микола Степанович ПІГУР - 1917 р., Царичанський р-н. Лейтенант. Загинув у бою 01.05.1945 р. Похований: Німеччина.
В Україні проживає близько 600 людей із прізвищем Пігур. Найбільше проживають в центральній Україні, в Дніпропетровську, Миколаєві, Кременчузі, Харькові, але є й західно-українські осередки в Трускавці та Бориславі (Львівська обл.)
| 
