Що до походження прізвища Вольвач є декілька теорій. Українські теорії.  Прізвище Вольвач утворена від аналогічного прізвиська, яке, швидше за все, походить від слова «віл». Вольвач могли прозвати людини, що пасли волів, тобто биків.
Іньша теорія про те, що прізвище Вольвач веде свій початок від прізвиська Вольво. Прізвисько Вольво, ймовірно, етимологічно пов'язане зі словами «воля», «вільний». Вольво, таким чином, могли прозвати селянина, звільненого від кріпацтва.
Дуже можливо, що засновник роду Вольвач був біглим селянином, що сховався від господарів на Січі, у козаків, і тут здобув свободу. Відомо, що на Січі діяло неписане козацьке правило не видавати біглих людей їх колишнім господарям, що виражалося словами: «У Запорожців видачі немає». Можливо, саме тому прізвище з основою Вольв- (ач, оч, ак, ок) так поширені на Україні: їх носії можуть бути нащадками Запорожських козаків. Коли біглий селянин приходив на Січ, зазвичай він брав собі нове прізвисько, щоб від його кріпацтва не залишилося і сліду. Людину яка безбежно раділа своїй свободі могли прозвати Вольвач.
Суфікс (-ач) додатково вказує на українське походження прізвища Вольвачк. Пізніше прізвисько Вольво, перетворилося у прізвище Вольвач.
Німецькі теорії. Є версія, що прізвище Вольвач веде свій початок від двох німецьких слів: Wohl і Wach. Перше з них в перекладі на українську мову означає «благо, добро, благополуччя», а друге - «бадьорий, живий, діяльний». Цілком можливо, що родоначальник Вольвачів був людиною з міцним здоров'ям і завжди відмінним настроєм. Імовірно й те, що в основі прізвища Вольвач лежить німецьке чоловіче ім'я Вольф, що перекладається як «вовк», яке згодом перетворилося на прізвище Вольвач.
Вовк, в першу чергу, є найвищим символом свободи в тваринному світі, символом самостійності. (Тоді як, так званого царя звірів - лева - дресирують в цирку.)
Вовк також уособлює безстрашність. У будь-якій сутичці вовк бореться до перемоги або до смерті. Вовк не підбирає падаль, а значить - це і символ чистоти.
Вовк живе сім'єю, доглядає тільки за своєю вовчицею-дружиною, і сам вовк-батько виховує своїх дітей-вовченят. У вовків не існує такого пороку, як перелюбодійство. У цьому сенсі Вовк асоціювався з високою моральністю і відданістю родині.
Прізвища Вольвачов, Вольвачова, Вольвак, Вольво - утворилися від кореня "Вольв" тому різняться лише "суфіксними" значеннясм чи "закінченням".
Відомими представниками прізвища Вольвач є:
 Вольвач Марія Степанівна (псевдонім — Маруся Вольвачівна; *17 (29) березня 1841, село Черемушна Валківського повіту Харківської губернії — †близько 1910) — українська поетеса, письменниця, громадсько-культурна діячка. Про неї відомо небагато. Перші вірші та п'єси складала подумки, бо не вміла читати і писати. Дослідники досі гадають, що саме спонукало її до літературної творчості — порада історика Дмитра Багалія, який розпізнав у дівчині хист, редагував та готував до друку її вірші, чи пророцтво захожого ченця про те, що їй судилося стати письменницею. Її творчість високо оцінили також Борис Грінченко, Микола Сумцов та Іван Франко. Перші поезії були надруковані, коли жінці виповнилося 46 років.
 Павло Іванович Вольвач (* 9 жовтня 1963, Запоріжжя) — український письменник (поет, прозаїк). Член Національної спілки письменників України. Збірка віршів «Південний Схід» номінувалася на Шевченківську премію 2001 (пропозиція Миколи Вінграновського). Лауреат Літературної премії імені Володимира Сосюри (1998). Роман «Кляса» здобув третю премію в номінації «Романи» на конкурсі «Коронація слова 2002».
*В Україні проживає близько 1200 людей із прізвищем Вольвач, та ще близько 300 із прізвищами Вольвачов, Вольвачова, Вольвак
| 
