Українські прізвища мають дуже розгалужену морфологію формування. З великої кількості суфіксів, які утворюють українські прізвища, розділити на регіони можна лише декілька. Так, суфікси -ук, -юк, -шин, -ин,-ів походять з Волині, Поділля та Галичини. Суфікси -енк, -єнк вважаються традиційними наддніпрянськими, звідки поширились на всю Україну. Однак прізвища з категорії "учні" та "місце проживання": Мірошничук, Шевчук, Паламарчук, Селюк (мешканець села), Міщук (мешканець міста) утворювалися в ареалі утворення прізвищ з суфіксами -енк; -єнк.Також слід додати, що суфікси -енк, -єнк й -ук, -юк, є рівноважними, бо чергування звуків утворилось через різні закінчення основ, до яких приєднувався суфікс. Наприклад:Петро - Петренко, Петрик - Петриченко, Гордій - ГордієнкоМихайло - Михайлюк (заради милозвучності частіше використовується суфікс -юк, а не -ук), Бойко - Бойчук.Але в народній мові ці суфікси згодом набули рівного значення, тому прізвища, які утворились від одного імені, зустрічаються в різних варіантах, наприклад: Денисенко (Денис + енк+о), Денищенко (Дениско + енк + о), Романюк (Роман + юк), Романчук (Романко + ук). Тут маємо справу з чергуванням приголосних. Іноді помилково розглядаються суфікси -ченко/щенко та -чук/щук. Справа в тім, що патронімічні маркери -чук та -ченко утворюються від основ, що закінчуються на -ко: Федько, Василько, Іванко; а патронімічні маркери -щенко та щук утворюються внаслідок чергування приголосних в основах, які закінчуються на -ско: Дениско, Бориско, Фесько.
Значення суфіксів
Більшість суфіксів, які утворюють українські прізвища, можна поділити на групи за значенням.Перша і найбільш поширена група - це патронімічні, тобто суфікси, які вказують на батька (предка) особи. Це суфікси:-енк, -єнк (Даниленко) Примітка для Редакторів: Розглядаючи патронімічні суфікси майте на увазі, що -о - є закінченням, а суфіксами є -енк та єнк! будь ласка, будьте лінґвістично коректними щодо своїх редагувань Вікіпедії.-ук, -юк (Данилюк)-ович, -ич (Данилович)-ів (Данилів)зменшувально-пестливі суфікси -ець, -єць, -сь, -ко (Данилко)Також до цієї групи можна додати матронімічний суфікс -шин, який додається до жіночого прізвиська за ім’ям чоловіка. Наприклад: син Василихи (жінки Василя) - Василишин. Такі прізвища, скоріш за все, утворювались через провідну роль жінки в сім’ї, або (як причину цього) ранню смерть батька, і патронімічний суфікс не встигав закріпитися за дітьми.Друга група - це суфікси, які вказують на професію чи характерну дію людини, яка дала їй прізвисько. Наприклад:-ій (Палій)-ай (Тягай)-ло (Трясило)-йло (Міняйло)-ун (Тихун)-ан (Мовчан)-ик, -ник (Пасічник)-ар (Кобзар)До цих прізвиськ (або вже прізвищ) згодом могли додаватися нові суфікси, які утворювали вже нове прізвище, наприклад: Палійчук, Кобзаренко.Третя група - суфікси, які вказують на місце проживання або походження людини.-ський, -цький. Шляхетські прізвища (Вишневецькі, Острозькі, Хмельницькі) вказували на родовий маєток, власність, а у простих людей - звідки вони прийшли чи де народились (Полтавський, Хорольський, Житомирський). Цей вид прізвищ також поширений серед євреїв.в деяких випадках -ець, -єць (Канівець - з Канева, Коломієць - з Коломиї)в деяких випадках -ий, якщо в корені географічний об’єкт (Яровий, Лановий, Гайовий, Загребельний)Також:Суфікси -чук, -ук, -юк вказують на географічне місце виходу роду. В даному випадку це полісся (люди, які живуть біля ПОля і ЛІСу тобто ПОЛІСу). Найбільш розповсюджені прізвища в північних областях України, південна частина Білорусії, південний захід Росії, Полѣщі (за сучасним правописом країна Польща зберегла в собі унікальну назву Полісся. Буква -ѣ(ять) містить в собі дві голосні -і та -е тому пишеться Полѣша а читається Поліеша=Полєсся і люди, які проживають на цих територіях називаються полѣщУКами або полѣЧУКами).Суфікс -ко вказує на походження від Козацьких родів. Найбільш розповсюджені по південній та південно східній частині України. Росія (Краснодарський край). Болгарія.Суфікс -ич вказує на походження від племен які проживають в лісовій смузі (древовИЧи). Найбільш поширені в Білорусії, північній області України, (також в Словенії та Сербії - це давні переселення які пов'язані з різними факторами: війни, кліматичні умови).Суфікс -ец вказує на походження від Половців. Приклад: Половець, Данилець(нащадок Данила з роду половців), Дунаєць(з роду половців проживаючих на Дунаї).Суфікс -ай та -ис в якому незрозумілий корінь роду вказує на Литовське походження. (Історична пам'ятка про Княженство Литовське. Приклад прізвищ: Дрибай, Вашай, Волошай, Куршай, Дукалис, Лобас. Звернути увагу на назви поселень Шауляй, Шакяй, Камаяй, Биржай, Вильнюс, Лентварис, Панделис.[ред.]Типові українські суфікси і закінчення
-ко: Сірко, Забужко, Цушко, Кличко, Данилко, Хорошко, Приходько, Бойко-енк, -єнк (в значенні «чийсь син»): Гриценко, Дем'яненко, Шевченко, Вдовиченко, Потапенко, Ткаченко, Коваленко, Бондаренко, Кириленко, Козубенко, Симоненко, Зленко, Іваненко, Петренко, Павленко, Пархоменко, Огієнко, Саєнко, Тарасенко-еньк: Витребенько, Опенько, Потебенько-очко (рідше -ичко, -ичка, -ачка): Семочко, Толочко, Марочко (Киселичка, Осьмачка)-овський, -івський: Барановський, Гладковський, Стаховський, Шовковський, Яворівський-евський, -євський (в основному шляхта): Алчевський, Миклашевський, Могилевський, Гриневський, Трублаєвський-ський, -цький: Коцюбинський, Скоропадський, Саксаганський, Богуславський, Старицький, Борецький, Кропивницький-ович, -ич (деколи білоруського походження): Давидович, Андрухович, Шухевич, Шуфрич, Зварич, Станкович, Тобілевич-ів: Стецьків, Каськів, Петрів, Іванів, Павлів-ій: Палій, Плаксій, Повалій, Червоній-ай: Тягай, Мамай, Нечай, Кицай-ий: Многогрішний, Мирний, Піддубний, Червоний, Яровий, Лановий, Неживий-ук, -юк: Гончарук, Дмитрук, Тарасюк, Палагнюк, Михайлюк, Романюк, Гнатюк, Момотюк-чук: Шинкарчук, Ковальчук, Кравчук, Шевчук, Корнiйчук, Бойчук, Яремчук. Походження призвища вiд роду дiяльностi: Коваль - Ковальчук, Швець - Шевчук.-щук: Полiщук (з Полiсся), Волощук - волох за національностью, Грищук - син Гришка;-ач: Горбач, Косач, Деркач, Пугач, Головач-ак, -чак, -як: Щербак, Барбазяк, Бурлак, Грабчак, Матчак, Рубчак, Залізняк, Андрусяк, Пришляк, Чумак-ик, -ник: Білик, Бортник, Лінник, Скрипник, Петрик, Бердник, Пасічник-ець -єць: Коломієць, Баранець, Горобець, Василець, Степанець-сь (форма імені, без подальшого приєднання суфікса): Івась, Ромась, Микитась, Петрусь, Андрусь-ла: Притула, Гамула, Гургула-ло: Мазило, Шумило, Бурмило, Трясило-йло (з литовської): Мазайло, Тягайло, Міняйло, Бодайло-ба: Шкраба, Дзюба, Кандиба, Скиба, Коцюба, Журба-да: Негода, Майборода, Кривда, Пригода, Байда, Прогляда-ра: Бандера, Магера, Петлюра, Сосюра-ар: (в основному професії): Кобзар, Грабар, Римар, Шинкар, Гончар-аш: Барабаш, Кайдаш, Болюбаш, Гармаш-ух: Дідух, Гладух, Карпух, Балабух, Ветух-ун: Бігун, Супрун, Чаклун, Брехун, Овдун, Моргун, Падун, Ковтун, Мазун, Прядун, Трясун,Тихун-но: Ліхно, Махно, Юхно, Дахно-ан: Бажан, Білан, Драган (Дараган), Жадан (від давньослов’янських імен), Лупан, Гупан, Рубан, Мовчан (від дієслова)-шин (матронімічний суфікс, що має присвійне значення та додається до основи жіночого прізвиська по імені чоловіка з закінченням -ха. Поширений на Західній Україні): Василишин — син Василихи (жінки Василя), Данилишин, Павлишин, Романишин, Іванишин[ред.]Походження прізвищ
Прізвища, утворені від імен:Християнські імена:Іван — Іваненко, Іванченко, Іванчук, Іванюк, Івась, Івасюк, Іващук, Івасенко, ІваськоПетро — Петренко, Петрик, Петриченко, Петрук, Петрюк, ПетричукРоман — Романенко, Романченко, Романюк, Романчук, Ромась, Ромасенко, Ромасюк, Ромащенко, РомащукТарас — Тарасенко, Таращенко, Тарасюк, ТаращукДохристиянські слов’янські імена (найбільш поширені без суфіксів):Жадан — жаданий (Жаданенко, Жаданюк)Драган — драгий, дорогий (Драганенко, Драганюк, Драганчук, Драганець)Білан — білий (Біланенко, Біланюк, Біланчук)Прізвища, утворені від професій:Ремісники:Гончар (Гончаренко, Гончарук)Коваль (Коваленко, Ковалюк)Грабар (Грабаренко, Грабарук, Грабарчук)Кравець (Кравченко, Кравчук)Швець (Шевченко, Шевчук)Лимар (Лимаренко, Лимарчук, Римар, Римаренко, Римарчук)Чумак (Чумаченко)Шинкар (Шинкаренко, Шинкарук, Шинкарчук)Стельмах (Стельмащук, Стельмашенко, Колесник, Колесниченко)Військові звання:Гетьман (Гетьманенко, Гетьманчук, Гетьманський)Хорунжий (Хорунженко)Сотник (Сотниченко, Сотничук)Сердюк (Сердюченко)Писар (Писаренко, Писарчук)Церковні чини:Поп (Попенко, Попчук, Попович)Дяк (Дяченко, Дячук)Пономар (Пономаренко, Пономарчук, Паламар, Паламарчук, Паламаренко)Титар (Титаренко, Титарчук)Прізвища-іменники:від назв предметів, страв, частин тіла, явищ:Теліга, Сковорода, КочергаКуліш, Борщ, КашаЗуб, Губа, НогаМороз, Спека, Дощвід назв рослин:ВербаТополяБудякГорохГарбузвід назв тварин:Вовк, Ведмідь, Сиромаха (Росомаха)Гоголь, Орел, Чайка, ГоробецьЖук, КомахаПацюк, ЩурКішка, КітПрізвища, утворені від назви національності:Циган, Циганенко, Циганюк, Циганко, ЦиганчукТатаренко, ТатарчукМоскаль, Москаленко, Москалюк, Москальчук (тут треба бути уважним, бо слово "москаль" було відоме задовго до того, як ним стали називати солдатів російської армії або мешканців Московії. Москаль - професія металурга-чорнороба, поляки москалем називали запеченого до чорного коржика. В Реєстрі 1649 року є вже багато Москалів та Москаленків, але "москалями" російских стрільців ще не називали)Литвин, Литвиненко, Литвинюк, ЛитвинчукЛях, ЛяшенкоВолох, Волощук, ВолощенкоТурчин, ТурчиненкоПрізвища, утворені від назви міста, місця:Вишневецький, Острозький, Полтавський, ХорольськийЯровий, Лановий, Загребельний, Лісовий, СадовийСічові прізвища:прикметник + іменникБілоштанКрасношапкаКривонісСкороход[1]СиньогубТихолозЧорновілдієслово + іменникВирвихвістНеварикашаНепийводаТягнибокПеребийнісПробийголова
Історичні відомості.З давніх часів в простолюдді існувало таке поняття як прізвище (прозвище). Прозивали один одного (давали назву) ПО їх: особливостям, здібностям, звичкам, вчинкам і т.д. ДЛЯ розрізнення один одного в побуті. В селах як відомо до цих пір лишилась звичка прозивати. Село характеризується оСЕЛим способом життя. З часом люди почали активно міняти свої СЕЛища і збиратись в якомусь одному місці(місті). Мѣсто (місто яке мало оборонну оградку вже називалось город) вміщало в собі не одну сотню людей і розрізнення один одного по прозвиську ставало не можливим по різним причинам (як варіант - просто не знали один одного в побуті). Тому з приходом такого апарату як держава (та що держить під контролем) ввелось "фамілійне ідентифікування людей (family identification - що вказує на переймання досвіду в управлінні суспільством з англомовних країн)" . Та щоб прошло все безболісно (багато хто не хотів видозмінювати свої родові прізвища) почали вводити фамілію на етапі народження. Записувати в метрики. Ну а далі як відомо з'явились паспорти та ідентифікаційні коди.
|