Понеділок, 29.05.2017, 07:46Вітаю Вас Гість





Записник дослідника

Головна » 2011 » Серпень » 9 » Вишгородські хроніки - частина І ( 500 - 1150 рр.)
21:56
Вишгородські хроніки - частина І ( 500 - 1150 рр.)

Вишгородські хроніки - частина І ( 500 - 1150 рр.)


Близько 500 - 700 рр.

Назва міста походить від порівняльного прислівника „вище" та іменника „город", тобто Вишгород – означає місто, замок, укріплення на високому місці. Територія міста, як і весь берег Дніпра, була заселена здавна. Тут виявлено рештки неолітичних поселень V-III ст. до н.е., посе-лень доби бронзи II тис. до н.е., поселення і кургани доби раннього за-лізного віку VII-VI ст. до н.е. В урочищі Межигір'я і біля села Жукин знайдені скарби прикрас II-III ст. н.е. На вишгородській горі збереглися залишки укріплення дитинця давньоруського Вишгорода площею 9 га (загальна площа міста досягала 80 га).



Таємниця походження назви міста – Вишгород


Якщо зробити транскрипцію у протилежному напрямку Вишгород мав би звучати у ті часи, як "Вишгард", що дослівно позначає "Святиня. Святе місце". Це відповідає не тільки логіці гіпотези, а і історичній дійсності – у прадавні, язичницькі часи на горі мав розміщуватися центр поклоніння богу Велесу.



Вишгород – древнє, молоде і напрочуд зелене місто поблизу Києва. Справжня перлина на берегах синьоокого Дніпра. Перебуваючи тут, відчуваєш святість цієї землі – неповторну красу смарагдових лісів і святих гір. Чомусь, саме тут приходять на думку оповідання П. Бажова "Хазяйка Смарагдової гори", легенди про "Біловоддя" та наповнені сакральною містикою картини Миколая Костянтиновича Реріха.


Вишгород... Сьогодні офіційна версія про походження назви міста говорить, що "назва міста утворена від порівняльного прислівника "вище" та іменника "город", тобто Вишгород – означає місто, замок, укріплення на високому місці". І дійсно, Вишгородські гори на цілих 80 метрів вище київських круч, та і саме місто знаходиться вище по течії Дніпра у найвигіднішому з географічної точку зору положенні, що давала змогу контролювати прадавню і найпотужнішу переправу з лівого на правий беріг. Хто знає, може саме тут веслував на переправі легендарний князь Кий – засновник столиці української держави? Та чи могла ця ознака "вищості", за географічним та геологічним принципом, вплинути на виникнення назви при заснуванні тут першого поселення? На сьогодні, при підборі і вивченні всіх матеріалів стосовно походження назви міста це здається просто смішним. У радянській традиції, дійсно – Вишгород місто – супутник столиці України, трактується, як "вище і по течії, і по рівню відносно моря", але вже по традиції Російської імперії – це "святиня, святе місто", де у глибині "святої гори" спочивають мощі найперших православних святих – князів Бориса і Гліба. Дослідникам добре відомо, що етимологія (походження) прізвищ, топонімів, гідронімів характерно показує їх первинний зв'язок з міфоритуалом, а вже потім з фізично – географічними, майновими та іншими ознаками. Духовний світ, понятійний апарат сучасної людини суттєво відрізняється від світосприйняття засновників Вишгорода у дохристиянські часи. По язичницькій традиції назву міста пов'язують з культом поклоніння Велесу. Велес, як і бог Роду – найдавніші могутні боги достатку, влади, вдачі та щастя.

У першій писемній згадці про місто, яке маємо у творі Костянтина Багрянородного "Про управління імперією", написаного у 948 – 952 рр., місто називається "Вусеградом". Вважається, що таке звучання є наслідком грецької транскрипції слова? З другого боку, давньоукраїнська назва бога Велеса звучить, як "Волос", "Вус", "Вусатий бог" і стародавню назву Вишгорода можливо трактувати, як "Місто, яке захищено Велесом". Треба згадати, що Велес – один з найголовніших богів давньої Русі. Саме Велесом і Перуном у 911, 942 рр присягаються і клянуться князі Олег та Ігор з чисельними послами та дружинниками при підписанні відомих історії договорів з греками. Вишгород довгий час був тим місцем "достатку і влади", що повністю співпадає з сутністю і значенням цього бога, бо саме з цього місця починався збір данини і сюди ж вона звозилася (відомо, що княгиня Ольга забов'язала переможених нею древлян доставляти у Вишгород третю частину накладеної на них данини.). За відомим дослідником давньоукраїнського міфоритуалу та народних традицій В.Войтовичем Велес – Волос – Вилас – Вишас пов'язаний з вродженою здібністю людини до віщування.


Відомо, що сам Вишгород міг заснувати Олег Віщий, воєвода Рюрика. Про долю цього полу міфічного персонажу історії України відомості дуже суперечливі. З одногу боку, він міг передбачувати майбутнє, за що здобув велику повагу серед свого війська, бо здавався непереможним. З іншого, свою смерть не зовсім гідну такого відважного воїна не зміг передбачити – загинувши за загадкових обставин від укусу змії, що виповзла з черепа його коня десь поблизу легендарної київської гори – Хорива. Відомо, що сам образ змії вважався священним у язичників, що дало саму події трактувати, як покарання за гріхи та відступлення від віри у рідних богів. Дехто вважає, що Олег Віщий так був покараний за вбивство своїх одноплемінників – Аскольда і Дира. Збігається тут все і за історичною, і за чисто людською логікою. Прийшовши до Києва, десь у 860 р., конунги (керівники) дружин варягів обрали це місце тому що воно було було найвигіднішим: з нього найкраще було контролювати не тільки за течією могутньої ріки, що була частиною найважливішого торгівельного шляху "Із варягів у греки", а і за найдавнішою переправою через Дніпро. До того саме на Вишгородській горі варяги почувалися найбільш захищеними, ця гора дійсно одна з найвищих гір "київської гряди святих гір". Цікаві підтвердження того дають і археологічні знахідки. У той час коли на Вишгородській кручі варяги Олега Віщого розмістили свої перші житла та будували "гард", на Старокиївській горі, від місця Десятинної церкви до межі вулиці Рейтарської вони розмістили найбільший некропіль (кладовище) своїх воїнів.



Є думка вважати, що у ті часи, центр Києва розміщувався на Подолі та Угорському. Мабуть, що вшановуючи своїх предків на Старокиївські горі тут було зведено капище і стояв ідол Перуну. Це наводить на думку, що у певний час, стратегічно розмішений Вишгород відігравав і мав набагато більшу вагу за сам Київ. Згідно, К. Багрянородного Олег віддав Вишгород у "вено святой Ольге", як нареченій і дружині великого князя Ігоря. На сьогодні, багато вчених вважають, що княгиня Ольга була рідною дочкою Олега Віщого, який будучи воєводою таким чином хотів поріднитися з родом Рюріків. З цього боку стає зрозумілим і те, чому саме Вишгород кн... Ольга обрала за свою резиденцію, бо це було місце не тільки найбільш захищене, а до того засноване і побудоване її батьком. Дослідник В.Войтович вважає Велеса дещо подібним до скандинавського божества Вольсі. Інший дослідник Снєгірьов, вважав, що Волос утворився з Vol + Ass (скандинавське), що позначає Тур – бог. Це не здається дивним, бо відомо, що Велес – це "скотій бог", покровитель крупної рогатої худоби, а самих предків сучасних українців – довгий час так і називали – "бичичі".



Образ Бика, Тура довгий час залишався найпочеснішим та найулюбленішим тотемом слов'ян. Згадаймо початок "Слова о полку Ігоревім", де у звертанні до князя промовляється: "...Буй – Тур Всеволоде...". У багатій уяві читача зразу постають "рогаті" шоломи вікінгів, але якщо згадати, що на честь бога Велеса або близько рідного йому тотема Бика – Тура названо велика кількість прадавніх міст неспроможність цієї гіпотези відпадає сама собою. Відомо, наприклад місто Турів, а від нього і ціле Турово – Пінське князівство, "Турова божниця" у Києві тощо. Згадаймо, що найстаршого сина князя Володимира, першого претендента на Великокнязівський київський стіл, звали – Вишеслав, найвідомішого історії новгородського воєводу – Вишата тощо. "Виш" трактується, як "священий, магічний, ритуальний, прадавній, найперший з діда прадіда, королівський, князівський, найстарший, найславетніший, віщий або той, що передбачає і захищає.". Віщий (Виш) подібно до значення Helgi (священий, той, що має божественне призначення, захищений надприродними силами). У цьому значенні міфічний "Хельгіград" тотожній назві Вишгород. Відомо, що і Олег і Ольга, які і є історичними засновниками міста Вишгород, відносилися до міфологічних "Хельгі". Відомий мовознавець А.Прєображенський, ще до революції 1917 р. досконало розібрав відповідності слову "вящий" у старослов'янській, словенській, болгарській, сербській, чеській, польській, верхнє і нижньолужицькій та зниклій палабській мовах. Висновок був зовсім несподіваним, старослов'янське імя Вяш – теслав (Вишеслав) він пов'язував з культом поклоніння слов'янському богу Святовиду, якому вклонялися руяни та інші племена слов'ян, які мешкали на острові Руян (Рюген).








Історія під 862 роком так описує ті події: "Пішли вони за море до варягів, до русі. Бо так звали тих варягів – русь, як ото одні звуться свеми, а другі – норманами, ангелами, інші – готами, – отак і ці. Сказали русі чудь, словени, кривичі і весь: "Земля наша велика і щедра, а порятунку в ній нема. Ідіть – но княжити і володіти нами". Цікаво, що саме там, на півночі, звідки прийшли дружини варягів під проводом літописного Олега і досі дослідники відмічають оповите легендами старе село під назвою Вяжгорд або Вяшгард. Саме тут, в урвищі Вяжгорд літописна народність Чудь пішла "під землю". Дослівно, "Вяшгард" позначае "Святе місто". З деяких скандинавських саг відомо, що Київська Русь мала назву "гардарики", що дослівно позначало "земля багатьох городів". На часи існування Київської Русі городами, як відомо, називали будь яке укріплене місце. Наприклад, згадуваний у скандинавських хроніках "Кгуєгард" ототожнюють із стародавнім Києвом. Якщо зробити транскрипцію у протилежному напрямку Вишгород мав би звучати у ті часи, як "Вишгард", що дослівно позначає "Святиня. Святе місце". Це відповідає не тільки логіці гіпотези, а і історичній дійсності – у прадавні, язичницькі часи на горі мав розміщуватися центр поклоніння богу Велесу. Згодом, за традицією тих часів, саме тут, було побудовано один з найперших християнських храмів. Згадаймо, хоча б, історію побудови Десятинної церкви у Києві. Вона побудована на місці найдавнішого некрополя варягів, поблизу язичницького капища, де споконвіку стояв ідол Перуна. Ми дарма згадали саме чудський народний епос – легенду про "Вяжгорд". Народність чудь була чи не найбільшою складовою варяжської дружини. За академіком Рибаковим: "Чудь належала до числа тих неслов'янських племінних груп, що в порівняно ранній час увійшли до складу давньоруської держави: вона згадується поряд з Руссю ще в легенді про закликання норманських князів". З літописів відомо, що боярин Чудин займав одне з найвпливовіших місць у княжій адміністрації не тільки давнього Вишгорода але і Києва. Відомий академік Петро Рибаков, який у молодості свою археологічну кар'єру починав саме з розкопок стародавнього Вишгорода, не тільки боярський рід Чудина, а і назву стародавнього українського містечка Чуднів пов'язував з цим північним і досить загадковим народом. У одному з музеїв Вишгородського Національного заповідника, що знаходиться у центральній частині міста, зберігаються і виставлені у експозиції речі знайдені археологами під час розкопок у садиби літописного боярина Чудина. Відомий боярин Чудин мав свій двір і на території київського Кремля (Місто Володимира), а один з представників цієї родини був одним з укладачів так званої "Правди Ярославичів" та рідним братом Туки відігравав помітну роль в суспільному житті Русі 11 – го століття. Досить вірогідно, що родовий некропіль роду бояр Чудиних має розміщуватися на "Ольжиній горі" у Вишгороді, де знайдено десятки кам'яних саркофагів. Сучасні російські дослідники відносно "загадкової чуді" пішли ще далі, тепер цю народність стали відносити не тільки до індо аріїв, а навіть приписувати створення легендарного міста – Аркаїму.



Відомий дослідник санскриту С.Наливайко у своїй книзі "Таємниці розкриває санскрит" дещо по своєму трактує значення назви Вишгорода: "Вишгород під Києвом означає "місто роду", "Родове місто", а не "Високе місто", як звикли тлумачити. Згідно санскриту Vish (віш) позначає "всі, люди, рід, плем'я", з ним споріднене давньоукраїнське слово весь або "село". Як можна побачити, ця версія також дуже близько збігається з трактуванням Вишгорода, як "Вяжгарда", що позначає "святе місце поселення роду" або сакральне місто, село у значенні поселення.

Цікаво, що етимологічно і за своїм змістом назва міста пов'язана з виникненням ще одного українського слова – вишиванка. Якщо вишиванка – це священний, сакральний одяг людини, її фізичного тіла – храму душі, українська хата – наповнений великим змістом образ храму родини, то Вишгород – святий храм усього роду. Саме тому у майбутньому Вишгород має стати центром вшанування і дослідження генетики родоводів – справжнім храмом українських родів. Саме звідси має початися очищення і відродження української культури, бо саме тут знаходиться її енергетичний егрегор. Мало б сенс створити у Вишгороді і інформаційний банк та установу по дослідженню генетики та потенціалу українських родів. Але про це у наступних публікаціях.



Не будемо так далеко заходити у надра історії, але на сьогодні, у нас є своя дивовижна перлина, свій "українській Аркаїм" і святе місто – Вишгород, яке ми маємо зберегти для нащадків. Вишгородський та Межигірський заповідники – це не тільки окраса, а і джерело всієї української історії. Така собі "енергетична пуп'янка" на тілі української держави. Віриться, що дослідники майбутнього виправлять цю жахливу помилку у стилі "радянської коньюктури" – трактування назви міста, як міста – додатка до столиці Украини або вищого по Дніпру та за відносною ознакою від рівня моря. Вишгород – Вяшгард завжди було "святим" місцем і те тільки тому, що саме тут були поховані і знаходяться досі у надрах землі мощі перших святих Русі – кн. Бориса і кн. Гліба. Згідно народній легенді, яку нам вдалося почути і записати у церкві на "Святій горі", самі православні святі – князі Борис і Гліб мають війти з пагорба, щоб врятувати весь український народ і захистити свою державу. Ця легенда дивовижним способом перегукується з іншою легендою про "синьооку чудь", яка також пішла під землю у Вяжгарді, забравши з собою величезні багатства але обіцяла повернутися. Цю загадку з давніх часів намагаються розгадати етнографи, історики, краєзнавці але марно... Загадка "Мідної гори" так само, як і загадка "Ольжиної гори" у Вишгороді ще чекає своїх майбутніх дослідників.



Дослідник Вишгородської землі, краєзнавець,
Перегуда Вадим Едуардович.



Близько 700 р.

Згадка про легендарного Хорива, що разрм з братами будує місто на горі Хоривиці. Літописці вважають що град Хорива, це стара назва Вишгорода. Іньша назва Хорива - Хорев - Корев - Хорват.



Близько 920 - 930 рік

За однією із версій Олег батько Ігоря дає за ноьго віно міто Вишгород (Вользтн град) княгині Ользі та її сімї.



944 рік

Народження Святослва Хороброго, можливо місцем його народження був саме Вишгород, так як місто було власністю Ольги, її власна повитуха була з Вишгорода.



945 рік

Після смерті Ігоря княгиня Ольга керує державою, поки росте князь Святослав. Вона переїзджає в Київ з Вишгорода.



946 рік

Перша літописна згадка в „Повісті временних літ" про Ольжин град" (названий за право княгині Ольги на визначену частку в прибутках древлянської данини). В давньоруському літописі місто зга-дується біля 38 разів, що є свідченням його політичного значення.



948-952 рр.

Вишгород згадується в описах візантійського імператора Костянтина VII Багряного разом з містами: Києвом, Новгородом, Смоленськом, Любичем, які мали тісні економічні зв'язки з греками. Велике значення мало місто в системі „полюдія" – збору данини для колективного володарювання княжого роду на Русі.



979 р.

Володимир Великий перемагає польського князя Мечеслава, з полону полячьок набирає собі наложнець у Вишгород.
988 р. - Вишгородці охрещуються в Дніпрі та скидають ідола Велеса. В цьому ж році починається будівництво Василівської церкви та Межигірсьго монастиря.



1015 р.

Після смерті Володимира Великого, Святополк розпочинає боротьбу за Київський престол. Завдяки підтримці полського війська він посилює свій вплив.


15.07.1015 р.

Приїхавши у Вишгород він намовляє Вишгородських бояр Ласка (Ляшка), Єловича, Тальця та намісника міста Путшу, щоб ті разом з його охороною вбили князя Бориса. Бориса було убито на річці Альті 24 липня та привезено до Вишгорода, його поховали біля Василівської церкви.
Святополк надіслав посильного з листом до Гліба де писав, що батько Володимир тяжко хворий та, що йому потрібно йти до Києва. Під Смоленськом убивають Гліба 5 вересня.

1020 р.

Перенесення нетлінного тіла князя Гліба з-під Смоленська і поховання поруч з князем Борисом.



1026 р.

Освячення нового дерев'яного п'ятибаного собору, побудованого за наказом Ярослава Мудрого.

1030 р.

У Вишгороді пожежа, згорає деревяна церква Бориса та Гліба. Дивним чином святі мощі вціліли, вишгородці вважають це дивом.У цьому ж році Ярослав будує нову деревяну церкву.

1054 р.

У Вишгороді помер славнозвісний київський князь Ярослав Мудрий. Звідси його останки було перенесено до Київського Софійського собору.



Пятниця 12.05.1167 р.

Мстислав вибив посаженця (намісника) Володимира із Вишгорода. Тоді через послів Давид, Мстислав, Рюрик та Володимир розподіляють землю. Мстислав забирає собі Київ.


1069 р.

Створення анонімним автором видатної пам'ятки руської літератури – „Сказання про Бориса і Гліба" чи "Сказання і страсть та поховання святих мучеників Бориса і Гліба ", автором цього твору вважають ченьця церкви Бориса та Гліба - Лазаря.


1070 р.

Ізяслав Ярославович бачить руйнування церкви Бориса та Гліба й вирішує збудувати нову камяну. Після побудування задують велику кількість чудесних зцілень.

1072 р.

Остаточна канонізація князів Бориса і Гліба, перенесення мощей в новий храм. Учта і князівський з'їзд Ярославовичів, який прийняв нову редакцію „Руської Правди" (збірника законів Київської Русі) з участю вишгородського управителя Чудина.


1074 р.

Чернігівський князь Святослав Ярославович заклав новий мурований храм Св. Бориса і Гліба незвичайно великих розмірів 42 х 24 м.


1076 р.

Ярополк Ізяславович отримує від батька княжий стіл у Вишгороді.

1078 р.

Місто стало центром удільного Вишгородського князівства, підвладного київським князям.

1092 р.

Князь Всеволод ловить звіра в лісі під Вишгородом і помічає Небесного Змія з довгим хвостом, що зникає на півдненному сході. Того ж току в Ростові зявляється волхв та майже відразу зникає. Так літописець записав падіння метеору в 1092 р.



16.04.1103 р.

Під Вишгородом на острові в своєму лагері помирає князь Святополк (Михайло в хрещенні). І привезли тіло до Києва, до Михайлівського Злолотоверхого собору, який він будував. Тут його й поховали. Його жінка Варвара запамяталась неймовірною щедрість, бо після смерті чоловіка половину його багатств та скарбів віддала церкві та бідним.



1112-1115 рр.

Добудова Олегом Святославовичем мурованого храму та його освячення. Перенесення мощей Св. Бориса і Гліба в новий храм, багато прикрашений Володимиром Мономахом. Написання Нестером
„Читання про житіє Бориса і Гліба".

23.07.1115 р.

Відбувається затемнення сонця, яке спостерігають у Києві та Вишгороді. Невігласи говорять - "А хто сонце їсть?".



01.08.1115 р. Володимир Мономах будує міст через Дніпро у Вишгороді.
Це перший міст на Русі, що був згаданий в літописі.





1135 р.

Всеволод Олегович два рази бере в облогу Вишгород. Першого разу всього на 7 днів. Другого разу зимою він переходить Дніпро та залишаючи частину війська коло Вишгорода йде спустошувати київські землі, князь київський Ярополк від нього відкупаються Поліссям та Курськом.

1139 р.

Всеволод дізнається про смерть Ярополка, зібравши військо він без бою бере Вишгород, де перегруповується та йде на Київ.

1136-1146 рр.

Самостійне князювання Всеволода Ольговича.



15.06.1146 р.

Із-за хвороби Всеволод Ольгович мусить припинити війну, він зупиняється на острові неподалік Вишгорода, де є палац та прислуга. Згадка про княжий, приміський двір на „Острові", історики вважають що це теперішній напівзатоплений острів Журавлиний, що на Київському водосховищі. Він зве до себе Давидовичів, Ізяслава Мстиславовича та друзів з Києва, щоб сказати останю волю - присягнути його брату Ігорю у вірності. Його поховали в церкві Бориса та Гліба. Приїхавши у Вишгород Ігор отримав присягу місцевих жителів.
01.08.1146 р. Трохи пізніше жителі Києва та Вишгорода зібралися на віче у Турівській біжниці в Києва та почали судити тивунів Всеволода Київського - Ратьшу та Вишгородського - Тудора за їх воруватість та жадобу. Віче признало їх вину та засудило до увязнення та розграбування майна за старим звичаєм. Та князь Ігор вступився за тивунів.





1149 р.

Після заняття Юрієм Долгоруким Києва Андрій отримав від батька Вишгород, брав участь у поході проти Ізяслава Мстиславича на Волинь і виявив дивовижну доблесть при штурмі Луцька, в якому був обложений брат Ізяслава Володимир.


02.09.1149 р.

Юрій Долгорукий просить сісти на київський стіл Вячеслава, але бояри відмовляють його від цього задуму. Тоді він просить Андрія покинути Вишгород, і дарує місто Вячеславу. Тоді Андрій Боголюбський грабує Вишгород, звбирає із собою чудотворну ікону Божої Матері та втікає до Суздаля. Деякий час ікона знаходилась у Володимирі-на-Клязьмі за, що отримала назву Володимирська ікона Божої Матері, зараз вона знаходиться у Москві (З вересня 1999 року перебуває в храмі-музеї Святителя Миколая у Толмачах при Державній Третьяковській галереї).


Переглядів: 3990 | Додав: MrDibr | Теги: Історія Вишгорода, Вишгород, Вишгородський район, Вишгородські хроніки | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Випадкова стаття
[Л]
Походження прізвища Леоха
[Чернівецька]
Походження назви села Підзахаровичі
[Історії]
Легенда про колодязь у рівному
Наше опитування
Що вас більше цікавить на сайті?
Всього відповідей: 2506
А у цей час у світ
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Мапа відвідувачів
Internet Map Яндекс.Метрика