Місто Мелітополь буквально кишить древніми штольнями, підвалами та катакомбами, інформація про які суворо засекречена. Наявність цих підземних споруд стає підґрунтям для багатьох міських легенд і страшних історій. Багато хто з яких насправді виявляються правдою.
Музейні таємниці
Наявність різних підземних споруд (бомбосховищ, бункерів і підземних ходів) в Мелітополі стало постійною темою. За роз'ясненнями з цієї теми «Наше місто» звернувся до співробітників краєзнавчого музею.
У різні часи в музей зверталися люди з проханням допомогти розшукати відомості про підземні ходи, чи відомості про людей які цікавилися мелітопольськими підземеллями.
Такі ентузіасти з'являлися на початку 90-х років - відповідає науковий співробітник краєзнавчого музею Валерій Тимофіїв.- Та й пізніше - коли я повернувся до музейної роботи, після журналістської діяльності - у 2007 році, я стикався з подібними проханнями. Швидше за все народ, прочитавши про підземні споруди в інших містах, задався питанням - «а чи є подібне в Мелітополі?». Однозначно на це питання дати відповідь неможливо, достовірних документів немає. Але різні історії про підземелля живуть у міському, так би мовити, усному фольклорі. Я в 90-х роках при написанні статті «До таємниць Невського собору» використовував такі оповіді. Свого часу ходили плітки про те, що на місці підірваного більшовиками Собору Олександра Невського (критий павільйон Центрального ринку), в підземних спорудах збереглася бібліотека. Але архівних даних з цього приводу знайти не вдалося. Взагалі, це дуже цікава тема, і якби знайшлися люди, які мають необхідний досвід роботи в підземеллях, допуски, то вони б змогли провести цікаву роботу. Головне розуміти, навіщо ти туди лізти. Якщо у пошуках екстриму, то краще зайнятися спортом. Якщо ж тобою рухає інтерес науковий, бажання пізнати нове, скласти наприклад карту цих самих підземель, тоді інша справа. Але головне - це безпека і необхідна кваліфікація шукачів. Нехай краще професіонали займаються подібними пошуками, а не підлітки, які шукають романтики. Було б не погано якби в місті з'явилася така група ентузіастів, готових серйозно підійти до пошуку документів і вивченню підземель.
Історик Валерій Тимофєєв багато років вивчає легенди про мелітопольські підземелля, адже таємниць дійсно вистачає. Так, стверджують музейники, жоден співробітник музею, ні нинішній ні ветерани музейної справи, які нині живуть, й не знають що знаходитися в підвалі будівлі краєзнавчого музею.
Підвал заварили і замурували відразу після звільнення міста, в кінці 40-х років - каже виконувач обов'язків директора Краєзнавчого Музею Валерій Прохін. - Я там жодного разу не був, і не один із співробітників також. Ми не знаємо що знаходиться під нами, немає ні яких документів або архівів на цей рахунок. У будівлі свого часу були і німецька комендатура, і радянські керівні установи. Ми навіть не маємо права туди входити, є ще заборона що залишився з радянських часів. Та й не безпечно це. Будівля стара, можне порушити конструкції укріплення. Всі комунікації проходять над землею. Для того що б розпочати роботи в підвалі потрібно дозвіл вищого керівництва (відділу культури, мерії). Потрібні фахівці з особливим оснащенням, які вміють працювати в підземеллях. А поки я навіть не можу вам показати де знаходитися вхід в підвал.
Мелітопольський дігер Сергій шукає входи до підземелля в старих підвалах. І знаходить ...
Музейний підвал, це звичайно цікаве приміщення, але про не можливість туди проникнути я ні чого не знаю, - стверджує заступник міського голови Юрій Оніщук. - Зараз ми вивчаємо технологію рентгена каналізаційних труб, можливо її можна застосувати і для дослідження підвалів.
Кольцов Іван Овсійович, відомий знавець світових стародавніх цивілізацій (Москва): «Займаючись вивченням древніх народів Землі, доводитися бачити велику різноманітність способів створення усипальниць і пам'ятників над ними ... Одним з таких районів є і південна частина (і не тільки південна) Запорізької області. Тільки в районі Мелітополя підземні пустотні споруди (ходи, галереї) мають подібну схему: Південну частину Запорізької області перетинають магістральні ходи. У цьому можна переконатися, скориставшись аерокосмічними зйомками цільового призначення ... Проникнення в ці підземелля може дати великі знання про минуле ». (З листа до директора держзаповідника «Кам'яна Могила» Борису Михайловичу 1998 р.). При цьому зазначу, що до цього листа, додавався план виявлених з космосу підземель, який намалював сам Кольцов І. Є. з аерокосмічних знімків.
Підземне місто
Мелітопольські підземелля це не казки і не вигадка. Всюди по «старому місту» практично всі будівлі будувалися, з великими, глибокими підвалами, і найчастіше, пов'язаних між собою підземними ходами. Такі будови традиційні для того періоду часу.
Колишній директор краєзнавчого музею Лариса Петрова, розповіла нам, про таємниці мелітопольських підземель.
- Будівля краєзнавчого музею, колишній будинок банкіра Чернікова - яскравий приклад дореволюційної архітектури Мелітополя. Дійсно, зараз музейні підвали замуровані і ходу туди немає. Але в 1986 році, я, зі співробітниками музею Петром Занковим, і Василем Дуковим спускалася туди. Все почалося з того, що нам здалося ніби будинок музею став «живим».Тобто, при великій кількості відвідувачів, воі як би вібрув, й ми побоювалися катастрофи. Причиною таких вібрацій могли стати грунтові води, тому ми вирішили спуститися в підвали, і перевірити їх стан. У той момент вхід був під головними сходами (зараз там санвузел). Спускалися ми в підземелля, обв'язавшись мотузками, в хустинках і з ліхтариками. Йти довелося вкрай обережно, там навкруги лежало будівельне сміття та й ми могли наштовхнутися на мешканців підвалу - кажанів.
Лариса Петрова: Підземні ходи між підвалами будинків старого міста - звичайне явище ...
Як зазначила Лариса Олександрівна, за часів купця Чернікова, цокольний поверх використовувався в господарстві будинку. Тут жили слуги, перебувала кухня, вугільна піч, яка опалювала весь будинок. У підвалах були арочні вікна закриті гратами (на початку 90-х вікна замурували). Підвали мали електропостачання, при чому електрику провели сюди, ще в дореволюційні часи. Згодом підвали замурували.
Будинок оснащений унікальною системою вентиляції - дерев'яні короби, оббиті дранкою, проходили на крізь - від підвалу до самого даху, і разом з арочними підвальними вікнами , створювали систему яка захищала будівлю від вологості.
Під час нашого дослідження підвалів, - говорить Лариса Петрова. - Петро Занков, розповідав, як він під керівництвом колишнього директора музею Бориса Михайлова замурував приміщення всередині підвалу.
За словами Петра Занкова, у 60-ті роки, коли музей в'їжджав в цей будинок, замість міськкому партії, на вимогу охоронно-пожежної служби, довелося закласти частину приміщень. У тому числі замурували тунелі які вели за територію будівлі. Так наглядачі подейкують, що один з таких, закритих кладкою ходів, вів до будинку на вулиці Дзержинського 72 (колишня станція «швидкої допомоги»). Швидше за все, такі ходи, були під більшістю старих будівель в нижній частині міста.
Пізніше, на початку 90-х, підземні води стали наступати, і входи в підвал довелося закрити.
За словами Лариси Петрової, великі підвальні приміщення є в багатьох адміністративних будівлях. Так під будівлею казначейства розташовані великі підвали, раніше там знаходилися спецсховища.
Приміщення де зараз розташовується Військкомат (у дореволюційні часи - готель Європейський), має хороші підвали з гідроізоляцією. Підвали будинків виконкому і палацу творчості, швидше за все мають сполучення під землею. Підземелля розташовані і під спорудами у верхній частині міста. Так в будівлі СБУ, у 60-х роках, розташовувався дитячий садок. А в арочних підвалах, для малюків готували їжу. Під центральною частиною міста є великі бомбосховища. А на території ТДАТУ взагалі знаходився штаб цивільної оборони міста, зі спеціальними класами і сховищами для протигазів та костюмів хімзахисту. У місті ходили чутки про бункер під будівлею міськкому партії (нинішній пенсійний фонд). Насправді ніяких бункерів, і навіть глибоких підвалів там немає. Там розташовуються звичайні технічні приміщення. Я з упевненістю можу сказати, що мережа підземель в Мелітополі існує, як в нижній частині міста так і верхній. Хоча тут старі підвали й тунелі могли обвалитися. Михайлов Борис Дмитрович, директор держзаповідника «Кам'яна могила»: «Геродот писав, що, воюючи з персами, скіфські воїни не виходили на відкритий бій з ворогом, а нападали несподівано, як би виростаючи з-під землі, розбивши персів, знову зникали. Чи не в підземних галереях зникали скіфи? ... Безсумнівно, одне: на Мелітопольщині розташовані величезні підземні порожнини. Їх розміри, їх призначення - все це залишається поки що загадкою».
(Зі статті в місцевій газеті «Загадки підземної Мелітопольщини», 1991 р.).
Але більше ішформації в історичних книгах та наукових виданнях. Я вважаю що там повинна бути хочь якась
інформація про те хто приходив в Уманський полк та куди потім з нього йшов. Отже :
Кривошея І., Подойніцина Н. Уманський полк на сторінках “Кройніки” Феодосія Софоновича. – Нові дослідження
пам’яток козацької доби в Україні, 1999 р., т. 8, с. 187 – 190.
Аброскін П. І. Київщина козацька: люди і долі: Нариси / П. І. Аброскін, В. В. Кривошея, О. В. Стасенко.- К.: Стилос,
2004.- 182 с. Висвітлено історію існування козацтва на Київщині, зокрема, Переяславського, Київського та Білоцерківського
полків. Наведе-но біографічні дані П. Тетері, Ю. Гаєцького, І. Кривошеї, А. Іва-ненка, І. Манзлюка, С. Шамрая, а
також київських полководців С. Кричевського, А. Ждановича, В. Степанкова.
Бодров Ю. І. Історія Уманського козацького полку.- К.: Б.в, 2001.- 276 с. Видання знайомить з історією Уманського козацького полку за період його існування (1648 - 1713 рр.). Розглянуто
комплекс проблем, пов'язаних з процесом становлення Уманського полку як адміністративно-територіальної
одиниці Української козацької держави.
Дан О. Ю. Козацтво Брацлавщини у боротьбі за свободу і неза-лежність (1648 - 1676 рр.).- 2-е вид.- К.: Стилос,
2004.- 287 с. Видання знайомить з історією східної частини Поділля - Брацлавщини. Наведено описи територіальних меж
Брацлавсько-го, Кальницького, Уманського полків. Значну увагу приділено портретам козацьких ватажків.
Мицик Ю. А. Умань козацька і гайдамацька.- К.: Академія, 2002.-186 с. У книзі описано історію Уманщини XVII - XVIII ст. - пері-оду піднесення національно-визвольної боротьби
українського народу. Висвітлено діяльність уманського полку в складні часи Руїни.
Сушинський Б. І. Козацькі вожді України: Історія України в образах її вождів та полководців XV - XIX ст: Іст. есе: У
2-х т. Т.1.- 2-е вид., доповн.- О.: ВМВ, 2004.- 592 с.- (Козацька Украї-на). Наведено історико-літературні дані про відомих і маловідо-мих військових діячів України, зокрема, Д.
Вишневецького, Я. Оришевського, М. Ружинського, С. Скалозуба, П. Сагайдачно-го, І. Ковалевського.
Проаналізовано військову та політичну си-туації, у яких їм доводилося діяти.
Сушинський Б. І. Козацькі вожді України: Історія України в образах її вождів та полководців XV - XIX ст.: Іст. есе: У
2-х т. Т. 2.- 2-е вид., доповн.- О.: ВМВ, 2004.- 584 с.- (Козацька Україна).
Також, в звязку з тим що родина проживала на польській території можна пошукати в польській генеології на
Дякую за швидку реакцію! Авжеж бажаю! Як з вами зв'язатися? Сам намагаюсь знайти своє коріння. Сама родина мого діда походить з українських земель у Польщі. Але найдавніше посилання на прізвище знайшов у черкаській області - Уманський козацькій полк.
Євгене, дякую за зауваження! Нажаль, інколи не вистачає часу перевірити увесь матеріал на помилки. Зараз я відредагував статю, якщо будуть ще зауваження чи побажання обовязково пишіть! Доречі у вас цікаве прізвище. За однією з версій основою прізвища Хромейко послужило церковне ім'я Варфоломій. Ім'я Хромей являє собою похідну форму імені Варфоломій (Вахромей), яке в перекладі з арамейської означає «син полів». Якщо бажаєте згодом додам досдідження вашого прізвища.
Для фінансової підтримки нашої діяльності ми маємо реквізити картки «Монобанк»: 5375411508730152 (Діброва В. А.). Оскільки ми є не комерційним проектом, а купкою ентузіастів, кожна гривня — для нас мотвація продовжувати справу.
