Село Горенка. З такою ж назвою є й річка, що тече з Пущі-Водиці через село, та впадає в річку Ірпінь.
Назва народного походження — від особливостей рельєфу (деяке підвищення серед Пуща-Водицького лісу), тобто від "гора" - "горенка".
Село розташоване на пнічному заході від околиці Києва, з півдня сполучається з селищем Пуща-Водиця (лівий бік вулиці Селянської). Назва Горенка походить — від особливостей рельєфу, тут простежується деяке підвищення серед Пуща-Водицького лісу. Згадується вперше в 1760 як урочище — володіння Межигірського монастиря, з 1765 як хутір, у 19 столітті як село під назвою Горянка або Папірня. У 1923 включене до смуги Києва із збереженням самостійного статусу.
Є згадки, що в давнину село називали - Предка, та значення походження загубилося. Можна лише допустити, що походить воно від першого "предка", що тут оселився. Другою назвою була Папірня. Так село звали, тому як на його території в ХVIII ст. в напрямку до Мостища існувала паперова фабрика Київської академії Братського монастиря, яка була закрита. Храм що збудований у селі присвячений Києво-Братському образу Божої Матері. З цим повязана одна легенда. У 1654 році в Борисо-Глібському храмі міста Вишгорода чудесно явилася ікона Божої Матері. Невдовзі храм було розорено татарами. Задля збереження ікони від наруги, її пустили по Дніпру. Образ Пресвятої Богородиці річка винесла до берегів, й там його знайшли ченці Братського монастиря. З того часу ікона відома як Києво-Братська.
| 
