В даний час відомо про дві шаблі Богдана Хмельницьго. Одна із них зберігається в Україні інша в Польші. Українська шабля зберігається в Національному історико-етнографічному заповіднику „Переяслав”, інв. № ПХМ 3569/КВ 1319. У 1954 р. передана з Чернігівського історичного музею (дата надходження до колекції згідно з книгою вступу – 15.VI.1959).
Церемонійна карабеля, відома як „Шабля Богдана Хмельницького”. Виробництво: Туреччина, друга половина XVII ст. Матеріали: сталь, срібний стоп, позолоть, кість, шкіра, дерево. Техніка: кування, гравіювання, карбування, різьблення. Основні параметри: довжина шаблі – 925 мм, довжина клинка – 805 мм, ширина клинка біля п’яти – 36 мм. Клинок сталевий, середньої криви- ни з пером (вираженої єлмані немає) і одним широким долом. Обух звужується до загостреного з двох боків пера. Бойовий кінець гострокінцевий, дво лезовий. Із внутрішнього боку клинка вигравіювано мальтійський хрест. На зовнішньому боці клинка вигравію- вано напис у два рядки: BOGDAN/CHMIELNICKI. Далі п’ять симетрич- но розміщених заглибин і продовження напису: SZCZO POD ZBOROW … /ZBARAZEM SLAWY ZAROBYLY/ TOY/POD BERESTESZKOM NA HOLOWU /UTRATYLY/ NEBULO SIE NA LAHOW SWOYH PORYWATY/ Y WSKOK ZA/ NEMY UTEKATY/ TO NE BULOBY W/ NASZY SLAWY UTRATY (Адаптація сучасною мовою: ЩО ПІД ЗБОРОВ... ЗБАРАЖЕМ СЛАВИ ЗАРОБИЛИ/ ТО Є ПІД БЕРЕСТЕЧКОМ НА ГОЛОВУ УТРАТИЛИ/ НЕ БУЛО НА ЛЯХІВ СВОЇХ ПОРИВАТИ/ І ВСКОК ЗА НИМИ УТІКАТИ/ ТО НЕ БУЛО БИ В НАШІЙ СЛАВІ УТРАТИ). Ефес відкритого типу. Гарда проста, хрестоподібна, виготовлена зі срібного стопу, позолочена. Видовжені довгі тонкі кільйони закінчуються кульками з карбованим геометричним орнаментом.
Перехрестя становить єдину конструкцію з хрестовиною, шипи середньої довжини. Гарда вкрита гравійованим і карбованим орнаментом: посередині окрема квітка в колі, навколо картуш з арабесок. Щічки руків’я з різьбленої білої кості, закріплені на трьох заклепках, що завершувались розетками. Бічні грані щічок звужуються в нижній частині. Верхів’я у вигляді стилізованої голови орла. Уздовж руків’я – мідний каптурець, гравійований арабесками. Піхви дерев’яні, обтягнені чорною шагреневою шкірою. Оправа піхов зі срібного стопу, позолочена, складається з устя, двох обіймиць з рухомими кільцями й наконечника. Усі елементи оправи вкриті характерним орнаментом – окремі квітки в центрі симетрично розташованих картушів у вигляді хмар чи/та арабесок „румі”.
Наведений вище польський напис клинка майже точно повторює текст з клинка іншої шаблі – з колекції фундації князів Чарторийських, що вперше згадується в липні 1815 р. як „шабля Богдана Хмельницького”. Відомості про цю шаблю, що нині зберігається в музеї фундації князів Чарторийських при Краківському національному музеї (інв. № MNKXIV35), увів до наукового обігу відомий фахівець у галузі спеціальних історичних дисциплін Ю. Савчук. Проаналізувавши обидва тексти, дослідник висловив сумнів в автентичності напису на переяславському експонаті (Див.: Савчук Ю. Гетьманські клейноди та особисті речі Богдана Хмельницького у колекціях музеїв Європи (пошук, знахідки, атрибуція). – К., 2006. – С. 38). На нашу думку, написи й хрест пізнішого походження. Їх нанесено замість знищеного оригінального турецького таушованого декору (залишки його представлені п’ятьма симетрично розташованими при п’яті гніздами для коштовного каміння з кожного боку клинка та ще двома з внутрішнього боку біля початку єлмані, а також слідами від орнаменту). Спосіб і стиль виконання написів на клинку, сам факт варварського знищення первісного оформлення, фізично несполучного з пізнішим (що, напевне, призвело до радикального зниження грошової вартості всього виробу), дають нам достатні підстави висловити серйозні сумніви, що ця зброя могла призначатися як подарунок гетьманові Української козацької держави Богданові Хмельницькому.
| 
