Давним-давно-предавно Земля стояла на панцирі гігантської Черепахи. Черепаха ця лежала на спинах трьох слонів. А Слони стояли на трьох китах, що плавали у Всесвітньому океані ... І тримали вони так Землю мільйони років. Але одного разу прийшли до краю Землі вчені мудреці, глянули вниз і навіть ахнули. - Невже, - ахнули вони, - світ наш так нестійкий, що Земля в будь-який момент може полетіти в тартарари?! - Гей, Черепахо! - Закричав один з них. - Чи не важко тобі тримати нашу Землю? - Земля не пушинка, - відповідала Черепаха. - І з кожним роком все важче. Але можете не турбуватися: поки живі Черепахи, Земля не впаде! - Гей, Слони! - Закричав інший мудрець. - Не набридло вам тримати Землю з Черепахою? - Не хвилюйтеся, - відповідали Слони. - Ми любимо людей і Землю. І обіцяємо вам: поки живі Слони, вона не впаде! - Гей, Кити! - Закричав третій мудрець. - Чи довго ви зможете утримувати Землю з Черепахою та слоном на додачу? - Ми тримаємо землю мільйони років, - відповідали Кити. - І даємо вам чесне слово: поки живі Кити, Земля не впаде! Так відповіли людям Кити, Слони і Черепаха. Але вчені мудреці не повірили їм. "А що, - злякалися вони, - якщо Китам набридне нас тримати? А раптом Слони захочуть піти в цирк? А якщо Черепаха простудиться і чхне? .." - Поки не пізно, - вирішили мудреці, - ми повинні врятувати Землю. - Залізними цвяхами потрібно прибити її до панциру Черепахи! - Запропонував один. - І золотими ланцюгами прикувати до неї Слонів! - Додав другий. - І морськими канатами прив'язати до Китів! - Додав третій. - Ми врятуємо людство і Землю! - Закричали всі троє. І тут Земля захиталася. - Чесне слово Китів міцніше морських канатів! - В гніві сказали Кити і, дружно вдаривши хвостами, попливли в океан. - Чесне слово Слонів міцніше золотих ланцюгів! - Протрубили розсерджені Слони і пішли в джунглі. - Чесне слово Черепахи твердіше залізних цвяхів! - Образилася Черепаха і пірнула в глибину. - Стійте! - Закричали мудреці. - Ми вам віримо! Але було пізно: Земля захиталася і повисла ... Мудреці в жаху зажмурилися і стали чекати ... Хвилина минула. Дві. Три ... А Земля висить! Година пройшла. День. Рік ... А вона тримається! І тисяча років пройшла. І мільйон ... А Земля не падає! А деякі мудреці і досі чекають, що вона ось-ось впаде. І ніяк не можуть зрозуміти - на чому ж вона тримається? Стільки часу пройшло, а їм все невтямки, що якщо Земля на чому ще й тримається, то ТІЛЬКИ на чесному слові!
За старовинним уявленнями, Земля лежала на спинах трьох величезних риб або китів, плаваючих на поверхні безмежного океану. Стародавні індуси вважали, що Земля тримається на чотирьох слонах, що стоять на спині черепахи, плаваючою по океану. Зображення цих трьох китів або слонів зустрічаються в середньовічних творах з географії. Про трьох китів, які тримають на своїх спинах Землю, розповідається і в деяких творах давньоруської літератури та фольклору. У "віршах", які виспівували мандрівники, жебраки-сліпці і т. п., сказано: "У нас Кит-Риба рибам всім мати. - Чому Кит-риба рибам всім мати? - На трьох китах Земля стоїть ".
| 
