Земля, що знаходиться в центальній частині Хмельницької області, у далекому ХІІ ст. називалась Болохівською. Саме на наш край проектуються літописні міста Губин і Кобуд. Загублений у часі Кобуд відроджується в образі Старокостянтинова.
Дослідження городища подарувало археологам безліч цікавих доказів існування поселення міського типу ХІІ ст. на території нинішнього Старого Костянтинова.
В основі культурного шару ХІІ ст. віднайдені обвуглені дерев’яні рештки жител, оборонних споруд, що згоріли в 1242-1257 рр. і являли собою комплекс колись неприступного для ворога міста.
Окрему сторінку у кобудському каталозі становлять уламки жіночих скляних браслетів ХІІ ст., залишки керамічних виробів різної величини, різних форми і призначення, господарські речі, що найяскравіше засвідчують не випадковість знайдення у розкопках уламків зброї. Поєднання таких різних речей доводить, що військові люди жили поряд із цивільним населенням. Таке було можливим того часу в місті, а не в селі. І таке місто обов’язково було фортецею. І це був Кобуд.
Результат розкопок у поєднанні з літописними матеріалами доводить, що Старокостянтинів є спадкоємцем руського болохівського міста Кобуда.
За літописом у 1241 році Данило Галицький «грады их: Деревич, Губин, Кобуд, Кудин, Городець, Божеський, Дядькив огневи предаст и гребля их раскопа». Згоріли Кобуд і Городище. Так їхня трагедія проглядається з літопису. Це була остання згадка про Болохівську Русь.
4 січня 1561 року Костянтин Острозький купив село Колищинці «з грунтом зеленим, з людьми, плати, доходи, з городищем, з стави, млини, всякими пожитками».
В березні 1561 р. князь отримує дві королівські грамоти: одну – на право заснування міста, на торги та ярмарки в ньому, а іншу – на Магдебурзьке право з унікальною фразою «к расширению оного места».
Так розпочався новий відлік його бурхливого розвитку. Омріяне князем місто Костянтинів через десяток років після нового народження посіло 9 місце у рейтингу 114 міст Волині, ставши настільки значним і великим, що заслужено увійшло до всіх тогочасних літописів.
Відомий археолог-краєзнавець Волині К. І. Терещук висунув гіпотезу про те, що розташування літописного Кобуда пов’язане з назвою річки Ікопоть і півостровом, утвореним при злитті вищеназваної річки з річкою Случ, зручне розташування якого було використано для побудови городища.
Етимологія топоніма «Кобудь (Кобуд)» остаточно не з’ясоване. Можливо, назва походить від коренів кобь – ворожіння, пророцтво та уд (дав.-руськ. оудь) – «шматок». Таким чином, могло мати наступне значення – частина ворожіння.
Інша теорія етимології ойконіма висловлена Степаном Наливайком . Вчений пропонує розглядати походження назви Кобудь від санскритського імені Гопаті «охоронець корів – худоби».
Етимологічний словник літописних географічних назв подає наступну етимологію: «як із половецького Коb-opt^ «нерівний, хвилястий, мовби пересічений».
Топонім походить від назви приладу для ловлі риби – ковбуші. Місто було оточене кількома річками, тому, цілком імовірно, що основним видом господарської діяльності була риболовля. Можливо, один із приладів і дав назву колишньому місту.
Варто підкреслити, що словотвірна модель цього ойконіма не є типовою до назв, що утворились у слов’янський чи пізніший періоди, тому тлумачення назви треба шукати в етимології слова, можливо, діалектного чи іншомовного.
За літописом, болохівські міста були зруйновані князем Данилом Галицьким через намагання зберегти суверенітет від влади князя (за протекції татарського війська).
Довгий час про поселення на території колишнього Кобудя не було ніяких згадок. Тільки у офіційному документі від 6 березня 1505 року згадується поселення Колишенці (Колищенці) .
Щодо етимології цього ойконіма варто виділити наступні теорії:
по-перше, назва могла утворитись від сполучення двох слів – сполучника коли та прислівника ще. Наприклад, люд що їхав з Проскурова запитував у місцевих "Що за селище?", а ті лиш зітхали та й відповідали "Коли ще то було...". Ймовірнішою вважаємо версію, що ойконім Колищенці походить від похідних від слова «коло» - «коліш» (колесо на валу (над криницею)) чи «колішенний» (перша пара волів, що йдуть біля колішні плуга).
«Старокостянтинів заснований князем Костянтином Костянтиновичем Острозьким, воєводою Київським , маршалом землі Волинської … в 1561 році та названий по імені його засновника Костянтиновом».
Ця назва згадується вже в актах від 1579 року (Теодорович; 14). Але остаточно назва Костянтинів закріпилась за заснованим містом близько 1582 році, про що згадується в документі , де сказано, що в маєтку, що називався раніше Колищенці, князь Костянтин Острозький «замокъ збудовати и место (городъ) осадити и Константиновымъ назвати рачилъ».
Патронімічний ойконім вживається у формі присвійного прикметника. До власної назви Костянтин додано суфікс -ів-, що є типовим для утворення українських ойкономів.
Під назвою Старокостянтинів місто згадується у «Літописі Самовидця» під 1649 роком, де розповідається про війну Збаразьку.
До попереднього топоніма Костянтинів додано безафіксований прикметник старий (стар) основи поєднані інтерфіксом -о-. Схематично утворення ойконіма можна подати так: Стар+о+костянтинів = Старокостянтинів.
