Змій — істота з казок та переказів народів світу. Це змієподібна істота великих розмірів, котра, у деяких розповідях, харчується людьми, має кілька голів, може літати та вміє видихати полум'я зі своєї пащі, володіє чарівними здібностями. Інша назва цієї істоти, що здобула поширення в сучасній українській мові — Дракон.
Лексема змій в українській мові полісемічна – ‘плазун’, ‘дракон’, ‘казковий персонаж’, ‘диявол’, ‘дитяча іграшка’, ‘підступна, хитра людина’ тощо. На синтагматичному рівні засвідчено словосполучення, які уточнюють і, відповідно, звужують лексичне значення номена – вогненний змій, огненний змій (дракон), змій-іскуситель (диявол), зелений змій (спиртне), змій горинич (казковий персонаж). Залежно від контекстуального оточення, демономени аналізованої лексема виявляють здатність утворювати синонімічні ряди, напр.: дракон, змій, левіафан, смок. Лексема "Змій” включає запозичення із грецької мови – василіск, гідра, дракон. Вони характеризуються різним рівнем адаптації та неоднаковою кількістю похідних. Наприклад, на відміну від слів василіск, гідра, смок.
Як коваль переміг Змія (українська народна казка)
Жив колись Змій. Він їв людей і не давав їм проходу. І врятував людей од цього Змія один коваль. Збудував він недалеко від змієвого лігва собі кузню та й задумав, як би звести того Змія з світу, звісно, щоб він людей не нівечив. От Змієві, як той коваль кує в кузні, досадно, що іде від коваля стук. Прилітає Змій до кузні, а вона зачинена залізними дверима. — Гей, ковалю, що ти тут ляпаєш, не даєш мені спати? Я тебе з'їм!.. — Що ж, то твоя воля. Не боронь тільки мені востаннє помолитись! — Молись! От коваль за молот та давай скоріше робити гвіздка. — Чом же ти не молишся, а знову ляпаєш? — гукає Змій. — Та я молячись,— каже коваль,— ляпаю по ковадлу. — Ну, швидше, а то в мене вже слина з рота тече. — Зараз! От зробив коваль гвіздка. — Вже,— каже,— я готовий. Як же,— питає,— ти мене їстимеш? Ось в стінах є дірки (звісно, пробують свердла), так ти висолопи сюди язик, я сяду на його, а ти і проглинеш мене. Згодився Змій, висолопив у дірку язика, а коваль за гвіздка та й прибив зміїв язик до стіни. Змій сюди-туди — не одірветься. А коваль за гнуздечку та й загнуздав Змія. Запріг його у соху та й проорав, виорав поле і Змія, звісно, улелекав. Люди зраділи та й собі давай корчувати ліс на поле.
За словянськими віруваннями Змія чи вуж – оберіг плідної сили (згадаймо трипільські фігурки Богинь із зображеннями змій на животі чи на грудях, або трипільські безкінечники, що також символізують змію і воду одночасно). А скіфська "Змієнога Богиня", – дочка Борисфена-Дніпра, – свого роду, наша тотемна Предкиня. Змій – охоронець входу в підземне царство Вирію, володіння Велеса. Змій земний чи повітряний (летючий Змій – тотожний східному Дракону) є символом невловимого незбагненного свята – "празника" душі. Летючий Змій відомий у багатьох народів світу: в шумерів і слов'ян, у китайців і в єгиптян (творець грози), в аборигенів Америки (пернатий змій, що дає дощ). У східних слов'ян Змій Горинич живе на горі, він рогатий, крилатий, бородатий. Може зробити багатим того, хто йому сподобається.
| 
