Відомо, що картоплю почали вперше культивувати близько 5 тисяч років тому мешканці басейну озера Тітікака, розташованого на кордоні між Перу та Чилі. У ті часи вона відігравала важливу роль у житті індіанців західних областей Південної Америки. Індіанці обожнювали картоплю і в дарунок їй приносили навіть людські жертви. Так, у південному Еквадорі на святі врожаю щорічно на честь картоплі вбивали до 100 дітей!
Іспанські завойовники, які прибули 1547 року до Південної Америки, спостерігали, як замість дітей індіанці приносили в жертву ягня, кров'ю якого окропляли картоплю. Святково вбрані діти носили кошики з картоплею.
У середині XVI ст. іспанці привезли бульби картоплі в Європу, де вона пройшла довгий шлях невизнання і несправедливого осуду. Наприклад, у Франції в кінці XVIII ст. картопляні квіти носили у волоссі, робили з них букети. У Німеччині вирощували картоплю на клумбах перед палацами.
Лікарі вважали картоплю переносником прокази і причиною помрячіння розуму.
За часів Петра І перший лантух картоплі було завезено до Росії. Однак побутувало повір'я, що картопля родиться з головою та очима, як людина, і тому їсти її - їсти людські душі. Багато священиків називали картоплю «чортовими яблуками», якими нібито було спокушено Адама і Єву, і той, хто споживає їх, не побачить царства небесного.
Під кінець XVIII ст. корисні властивості картоплі стали широко відомі, але селяни навідріз відмовлялися саджати цю рослину. Прусський король Фрідріх Вільгельм видав спеціальний наказ - відрубувати носи й вуха тим, хто відмовиться саджати картоплю. Англійських селян спонукали розводити картоплю обіцянками видавати золоті медалі. У Франції хитромудрий підприємець Тюрго розіслав усім перекупникам, постачальникам та іншим підлеглим особам бульби для садіння, суворо заборонивши давати їх селянам. Таємно було попереджено: якщо селяни, позаздривши, почнуть красти картоплю для розведення, вдавайте, що не помічаєте. За кілька років значна частина Франції була засаджена картоплею.
У Франції на той час прихильником і пропагандистом картоплі був аптекар Антуан Огюст Пармантьє. У 1755 році, під час війни, він потрапив у полон до німців і там скуштував картоплі. Повернення Пармантьє з полону збіглося з настанням голоду в його рідній країні. Паризька академія оголосила конкурс, пообіцявши видати премію тому, хто запропонує нові продукти харчування. На цей конкурс відгукнувся Пармантьє. Він сам написав твір про картоплю, за який його удостоїли премії.
У 1771 році Пармантьє писав: «Серед незліченної кількості рослин, які вкривають поверхню суходолу і водну поверхню земної кулі, немає, можливо, жодної, яка з більшим правом заслуговувала б на увагу добропорядних громадян, ніж картопля».
Коли російські солдати пройшли Польську Пруссію під час Семирічної війни 1756-1763 років, побачили картоплю, яка там вирощувалася, покуштували й оцінили її, то взяли з собою в рідні краї.
При Катерині II у 1765 році російський уряд видав спеціальний указ і випустив «Настанову про розведення та вживання земляних яблук». З Ірландії в Петербург восени було закуплено і доставлено 464 пуди 33 фунти картоплі. її склали в бочки, старанно обкутали соломою і в кінці грудня санним шляхом відправили в Москву. Стояли сильні морози і виявилося, що в дорозі картопля майже повністю померзла, а придатної до садіння залишилося тільки п'ять четвериків (близько 15 кг). Наступного року бульби посадили на московському аптекарському городі і одержаний урожай розіслали по губерніях.
Однак картопля важко просувалася на поля. На селянський стіл, як і раніше, потрапляли ріпа та редька. 1840 року стався неврожай зернових культур. Уряд вжив заходів щодо поширення і вирощування картоплі. Країною прокотилася хвиля картопляних бунтів. Проти селян посилалися війська, які приборкували народні заворушення.
З другої половини XIX ст. почалося масове вирощування картоплі по Російській імперії.
Картопля завоювала собі поважне місце на обідньому столі. З неї готують сотні страв, її їдять вранці, на обід і увечері.
Картопля - джерело вітаміну С. Ще в російському журналі «Економічний магазин» 200 років тому писалося, що «багато лікарів хвалить вживання картоплі в їжу хворих. Вважається їжа лікувальною від цинги». Кількість вітаміну С змінюється залежно від ряду умов. Ранні сорти і молоді бульби містять вітаміну більше.
У картоплі є й інші важливі вітаміни В2, В6, РР, але в невеликих кількостях. Вона є одним з найважливіших джерел мінеральних речовин в харчуванні людини. Близько 70 % усіх мінеральних речовин припадає на солі калію, які сприяють виведенню води і кухонної солі з організму і тим самим регулюють обмінні процеси.
У бульбах картоплі є залізо, фосфор, йод, натрій, магній, кальцій, марганець, мідь, цинк, нікель, кобальт, бор та інші.
Вони містять близько 25 % так званих сухих речовин, до складу яких входять: вуглеводи -20 %, білки - 2 %, жири - 0,15 %, органічні кислоти та інші сполуки.
Поживності картоплі надають вуглеводи у вигляді крохмалю. Розщеплюючись у кишечнику, крохмаль перетворюється на глюкозу, яка у свою чергу всмоктується у кров і розноситься нею по всьому організмові.
Білки картоплі - найповноцінніші з усіх рослинних білків. Однак інколи бульби картоплі можуть бути отруйними. У листі, стеблах, квітках, ягодах, паростках і частково бульбах накопичується отруйна речовина - соланін. У нормально дозрілих бульбах його зовсім мало. Позеленілі на сонячному світлі бульби містять підвищену кількість соланіну, багато його накопичується у старій картоплі, тому весною слід старанно обчищати бульби, видаляти вічка. Позеленілі бульби не можна вживати в їжу.
Найкраще готувати картоплю необчищеною, або «в мундирі», бо з товстими лушпайками ми викидаємо 20 % білків, вітамінів та мінеральних солей.
Після варіння картоплі в необчищених бульбах кількість вітамінів практично не змінюється, а в обчищених залишається тільки 50 %.
Щоб під час варіння менше руйнувалися цінні речовини, треба обчищену картоплю класти в окріп і відразу ставити на вогонь. Якщо обчищену картоплю покласти в холодну воду, то вона втратить майже половину вітамінів, а якщо вкинути в окріп - близько 20 %. Варити цей овоч треба в щільно закритому посуді.
