Меч святого страстотерпця Бориса, одного із братів, що були підступно вбиті під час розподілу влади на території Київської Русі, після смерті Володимира Великого. Цей меч зачислений до переліку найвідоміших мечей Європи. Зараз про його долю невідомо. Отже, спробуємо дізнатися якомога більше, та прослідкуємо його історію. 1014 р. Київ. Розгніваний Володимир отримує звістку, що його син Ярослав, що сидів у Новгороді відмовляється платити данину Києву. Тоді він кличе до себе сина Бориса й вручає тому меч.
Мабуть ту ніч і Володимир, і 28-річний Борис провели у тривожних роздумах. Зрештою Володимир Ясне Сонечко передумав, він відправляє Бориса боротися з печенігами, про котрих була звістка, що ті зявилися на півдні. Володимир дуже надіявся на сина та хотів щоб той знайшов підтримку та зміцнив авторитет серед війська. Борис прямує до степу, та ворогів там не знаходить. У військовому лагері він дізнається про смерть батька. Це перша згадка про меч і можна лише здогадуватися де він був викуваний. Найвірогідніше меч був викуваний у Києві в кварталі ремісників-ковалів.
Цілком можливо, що меч святого Бориса був викований в ремісничому кварталі ковалів. За археологічними даними цим місцем може бути, теперішня адреса вулиця Спаська, 35.
Святий князь Борис, був підступно убитий на річці Альті у 1015 році 24 липня. Різні джерела трактують події по-різному: офіційна версія літопису Нестора розповідає, що князь Святополк підіслав вишгородських бояр на чолі з Пуштою і під час сну Бориса, він вбив його. За скандинавською версією Бориса убили варяги на чолі з Еймундом, яких найняв Ярослав. В темряві віків загубилася правда про ті події, але Борис загинув. Згодом загинув інший син Володимира Гліб, а 20 травня 1072 року, під час перенесення мощей Бориса і Гліба до церкви у Вишгороді, братів канонізують до святих.
І знову можна лише допускати, що чи то вбивці, чи то близькі Бориса приносять тіло князя до Вишгорода, разом із артефактами: шапкою Бориса, його мечем та його тілом. З того часу меч зберігається у Вишгороді. Спочатку за часів Ярослава, потім за його сина Ізяслава, Всеслава, Святослава, Всеволода, Святополка та Володимра Мономаха і так далі до Юрія Долгорукого. Коли через силу Юрій захопив владу над Києвом, він передав правління Вишгородом свому сину Андрію Боголюбському у 1149 році. Та в 1155 році Андрій, прикрасивши ікону Божої Матері золотом та дорогоцінними каменями, він вивозить дорогоцінні артефакти - ікону, шапку, меч до Володимира на Клязьмі.
Меч святого Бориса дуже цінувався, як Володимиром Мономахом, так і його унуком Андрієм Боголюбським. У Андрія меч завжди висів над ложем. Подейкують, що не раз меч Бориса допомагав Андрію вирватись із рук смерті. Та 1174 коли його продажний слуга Анбал викрав меч, у князя не було захисту і тому підступні бояри убили його 29 червня, цього 1174 року. Князя убили в місті Боголюбові - його резиденції.Вранці слуга Андрія, Кузьмище Киянин, обернувши тіло, приніс його до церкви, але не зміг достукатися. 2 дня пролежала тіло великого князя на паперті. На третій день прийшов Арсеній, ігумен монастиря Кузьми і Даміана, вніс тіло до церкви і поклав у кам'яний труну і відспівав над ним панахиду. Громадяни ж Боголюбські весь цей час продовжували грабувати палац, а також будинки тіунів і посадників; то ж було й у Володимирі. Нарешті хвилювання унялось. Володимирці пішли з ношами в Боголюбов і перенесли тіло. Андрія поховали у володимирському Успенському соборі. Російська православна церква канонізувала його. Є переказ, ніби Всеволод Юрійович Велике Гніздо велів зашити вбивць Андрія в короби і кинути їх в Плавуче озеро (в 3 верстах від Володимира; В. Н. Татищев назвав його Поганим), і ніби до сих пір ці короби, оброслі мохами, показуються на поверхні озера і чуються стогони.
Після цих подій є лише згадка про те що меч зберігався в одному з Володимирських храмів. Звісно можна лише допустити найбільш вірогідну версію, а саме те що меч зберігався у Успенському соборі в Володимирі, де й був похований князь Андрій. Чи вірний Кузьмище знайшов та передав меч до собору, чи один із князів наступників на Володимирському престолі повернув меч своєму власнику нам не відомо. Та якщо ця версія вірна, тоді подальша доля меча тісно повязана з цим храмом. Можна стверджувати, що князя не поховали з мечем тому, як археологи не знайшли його в похованні Андрія Боголюбського.
Через 10 років після вбивства князя Андрія, у 1184 році трапляється пожежа, після якої князь Володимирський Всеволод Юрійович Велике Гніздо реконструює Успенський Собор. Під час реконструкції меч міг знайтися. У такому випадку Всеволод міг залишити його собі, або ж залишити в Соборі.
За першою версією, тобто якщо Всеволод залишив меч святого Бориса собі, у такому випадку меч побував разом із новим власником у походах на Волжську Булгарію та Мордву у 1186 році, у 1187 та 1207 побував на полі брані з Рязанськими князями. Літопис згадував, що Всеволод не виймав меч із ножен без крайньої на то надобності. Зрештою князь перед смертю хотів передати Володимир своєму сину Костянтину, а свого сина Юрія посадити у Ростові. Та Костянтин захотів відразу і Ростов і Володимир тому й посварився з батьком. А Всеволод замість Костянтина передає правління сину Юрію.
Князя Всеволода поховали у тому ж Успенському Соборі у Володимирі у 1212. І знову меч міг опинитися у Успенському соборі, або ж Всеволод міг передати його своєму наступнику Юрію. До версії з Успенським собором ми ще повернемося, а поки що простежимо історію сина Всеволода Юрія.
Після смерті брата Костянтина у 1218 році закінчилась усобиця між братами, в князь Юрій вдруге вокняжився у Володимирі. В 1238 році Володимир осадили війська хана Батия. Юрій в цей час збирав війська в Поволжі. 4 березня 1238 року при битві на річці Сіті був убитий та обезглавлений окремим силами монголів на чолі з Бурундаєм. Меч міг потрапити до рук монгола Бурундая, або залишитись на місці битви. Тіло Юрія знайшов єпископ Ростовський Кирило, що повертався з Білоозера. Він привіз тіло князя в Ростов та захоронив його в камяному гробу в церкві Богородиці. Через два роки останки князя Юрія були торжествено перенесені в Успенський Собор у Володимирі його братом Ярославом Всеволодовичом, наступником на Володимирському престолі. І знову ж таки, якщо єпископ Кирило, або ж ті добродії що потім знайшли голову князя, положили у труну меч Бориса то всі шляхи знову ведуть у Успенський Собор у Володимирі.
Наврятче Бурундай залишив меча собі, тому як монголи використовували криві та легкі монгольські мечі. Бурундай міг лише взяти його як частина трофеїв. В такому випадку його слід повністю втрачається.
Що до історії храму, то 7 лютого 1238 собор був вперше узятий і розграбований татарами, при чому загинуло безліч люду, що сховалися в соборі на чолі зі священномучеником єпископом Митрофаном. У наступному році з Ростова в собор було перенесено тіло великого князя Володимирського благовірного Георгія Всеволодовича. Пізніше в тому ж XIII столітті татари піддали собор другого розграбуванню. Цього разу храм не палили, а свідомо грабували, тому цілком ймовірно, що меч зник саме тоді.
В цей період в соборі відбувалося зведення на Володимирський великокнязівський престол - в 1252 році тут на престол був посаджений благовірний великий князь Олександр Невський. У 1280 році був проведений ремонт собору. У 1299 році митрополит Київський святитель Максим переніс у Володимирський собор свою резиденцію, отримавши затвердження в баченні від Самої Пресвятої Діви. На рубежі XIII-XIV століть в південно-західному боці галерей Всеволодова був побудований цегляний приділ на честь Пантелеймона Цілителя, собор був покритий оловом. Митрополит Всеросійський, святитель Петро, в 1325 році переселився з Володимира до Москви. Відповідно, в 1395 році туди була перенесена Володимирська ікона Божої Матері, в 1428 році зведення на великокняжий стіл стало відбуватися в Москві.
Отже, якщо меч святого Бориса не потрапив до рук людей, що не знали про його цінність й переплавили його, тоді можливими місцями його знаходження можуть бути: Успенський Собор в місті Володимирі та поле бою на річці Сіті.
| 
