Між селами Вища на Нища Дубечня завжди росло багато дубів. Розповсюдження дібров в цих місцях й стало причиною йменування сіл саме такими назвами.
Дуб - одне з найбільш шанованих у слов'ян дерев, воно символізує чоловічий початок, міць, силу, твердість. Дуб пов'язаний з образом громовержця Перуна, служив місцем і об'єктом жертвопринесень.
Шанування дубів у східних слов'ян до 18-19 століть зберігало подекуди релігійний характер: біля них служили молебні, здійснювали одруження, зверталися до них у замовляннях, приписуючи їм цілющу силу. У Болгарії недалеко від Софії було три шанованих дуба, які охороняли навколишні поля від граду, бурь та інших лих. Щорічно на Трійцю їх обмазували священним маслом або навіть свердлили стовбур і вливали туди масло. Подекуди у старообрядців, ще в середині 19 століття шлюбний союз заключався таким чином: хлопець, змовившись з дівчиною, вирушав разом з нею до заповітного дуба і об'їжджав його три рази кругом.
Назва Вища Дубешня названа "вищою" через те, що воназнаходиться вище по течії Десни.
Вища Дубешня - село, центр сільської ради. Розташоване за 27 кілометрів від районного центра міста Вишгород.
Селом проходить автомагістраль Київ - Чернігів. Площа населеного пункту - 533 га. Населення - 816 осіб. День села - на свято Казанської Божої Матері.
Здраствуй, Высшая Дубечня, Сколько зим прошло... Пред тобой в долгу я вечом, Милое село. М. Ф. Тригуб
Від щирого серця присвятив чудові рядки у своєму вірші рідному селу земляк Тригуб Микола Феодосійович,
відставний військовий. А його вірші поклав на музику другий вищедубечанець, учасник бойових дій, син полку
Іван Іванович Кас'яненко. Вийшла чудова лірична пісня:
На землі міста є славні і чудові села є... Та й у нас в районі гарні, а найкоаще - це моє. Тут Десна попід вербою ходить сомом в берегах Тут зустрілися з тобою ми на скошених лугах...
З одного боку від Вищої Дубечні роздашовані ліси, з другого - село омивається водами Десни. Поблизу населеного пункту археологами виявлено поселення кам'яного віку.
З історичних джерел відомо, що село засноване у ХVІ ст. За легендами, назва села пішла від місцевості, на якій було розташовано поселення. В низині вздовж р. Десна ріс дубовий ліс, а вище - почали селитися люди. Звідси й назва - Вища Дубечня, тобто вище дубів. Село впродовж кількох століть належало Києво-Печерській лаврі. У 2002 р. минуло 450 років з першої дукументальної згадки про Вищу Дубечню. На той час село вже існувало, тож йому, півтисячі років.
Ще у 1743 р. вищедубечанська громада "чолом била" лаврському архімандриту: "В селе нет церкви, отчего немалая обида чинится". Підписи під чолобитною: Лук'ян Леоненко, Назар Бендик, Іван Юхименко, Никифор Пилипенко.
Унікальний документ 1780 року "Описание Высшой Дубечни, полку Киевского, сотни Гоглевской, епархии Киевской", що свідчить про намір Катерини ІІ остаточно закріпачити Україну. Опис здійснено ретельно і в стислі терміни. 36 пунктів опису дають повне уявлення про тодішню Вищу Дубечню (зокрема: довжина села становить 182 сажені, ширина - 52, в обводі - 364, хат було 17, душ чоловічої статі - 48, жіночої - 51). У 1892 р. у селі налічувалось 255 чоловік чоловічої статі та ще 5 відставних військових чинів.
За статтею Л. А. Дума
| 
