Каталог статей

...Вишгород –  древнє, молоде і напрочуд зелене місто поблизу Києва. Справжня перлина на берегах синьоокого Дніпра. Перебуваючи тут, відчуваєш святість цієї землі – неповторну красу смарагдових лісів і святих гір. Чомусь, саме тут приходять на думку  оповідання П. Бажова «Хазяйка Смарагдової гори», легенди про «Біловоддя» та наповнені сакральною містикою картини Миколая  Костянтиновича Реріха.

Вишгород… Сьогодні офіційна версія про походження назви міста говорить, що «назва міста утворена від порівняльного прислівника «вище» та іменника «город», тобто Вишгород – означає місто, замок, укріплення на високому місці». І дійсно, Вишгородські гори на цілих 80 метрів вище київських круч, та і саме місто знаходиться вище по течії Дніпра у найвигіднішому з географічної точку зору положенні, що давала змогу контролювати прадавню і найпотужнішу переправу з лівого на правий беріг. Хто знає, може саме тут веслував на переправі легендарний князь Кий – засновник столиці української держави ?

Та чи могла ця ознака «вищості», за географічним та геологічним принципом, вплинути на виникнення назви при заснуванні тут першого поселення ? На сьогодні, при підборі і вивченні всіх матеріалів стосовно походження назви міста це здається просто смішним. У радянській традиції, дійсно – Вишгород місто – супутник столиці України, трактується, як «вище і по течії, і по рівню відносно моря», але вже по традиції Російської імперії – це «святиня, святе місто», де у глибині «святої гори» спочивають мощі найперших православних святих  - князів Бориса і Гліба. Дослідникам добре відомо, що етимологія (походження) прізвищ, топонімів, гідронімів характерно показує їх первинний зв'язок з міфоритуалом, а вже потім з фізично – географічними, майновими та іншими ознаками. Духовний світ, понятійний апарат сучасної людини суттєво відрізняється від світосприйняття засновників Вишгорода у дохристиянські часи.  По язичницькій традиції назву міста пов’язують з культом поклоніння Велесу. Велес, як і бог Роду – найдавніші могутні боги достатку, влади, вдачі та щастя. У першій писемній згадці про місто, яке маємо у творі Костянтина Багрянородного «Про управління імперією», написаного у 948 – 952 рр., місто називається «Вусеградом».

Вважається, що таке звучання є наслідком грецької транскрипції слова ? З другого боку, давньоукраїнська назва бога Велеса звучить, як «Волос», «Вус», «Вусатий бог» і стародавню назву Вишгорода можливо трактувати, як «Місто, яке захищено Велесом». Треба згадати, що Велес – один з найголовніших богів давньої Русі. Саме Велесом і Перуном у 911, 942 рр присягаються і клянуться князі Олег та Ігор з чисельними послами та дружинниками при підписанні  відомих історії договорів з греками. Вишгород довгий час  був тим місцем «достатку і влади», що повністю співпадає з сутністю і значенням цього бога, бо саме з цього місця починався збір данини і сюди ж вона звозилася (відомо, що княгиня Ольга забов’язала переможених нею древлян доставляти у Вишгород третю частину накладеної на них данини.).

За відомим дослідником давньоукраїнського міфоритуалу та народних традицій  В.Войтовичем Велес – Волос – Вилас – Вишас пов'язаний з вродженою здібністю людини до віщування.  Відомо, що сам Вишгород міг заснувати Олег Віщий, воєвода Рюрика. Про долю цього полу міфічного персонажу історії України відомості дуже суперечливі. З одногу боку, він міг передбачувати майбутнє, за що здобув велику  повагу серед свого війська, бо здавався непереможним. З іншого, свою смерть не зовсім гідну такого відважного воїна не зміг передбачити - загинувши за загадкових обставин від укусу змії, що виповзла з черепа його коня десь поблизу легендарної київської гори – Хорива. Відомо, що сам образ змії вважався священним у язичників, що дало саму події трактувати, як покарання за гріхи та відступлення від віри у рідних богів. Дехто вважає, що Олег Віщий так був покараний за вбивство своїх одноплемінників – Аскольда і Діра.   

Збігається тут все і за історичною , і за чисто людською логікою. Прийшовши до Києва, десь у 860 р., конунги (керівники) дружин варягів  обрали це місце тому що воно було було найвигіднішим: з нього найкраще було контролювати не тільки за течією могутньої ріки, що була частиною найважливішого торгівельного шляху «Із варягів у греки» , а і за найдавнішою переправою через Дніпро. До того саме на  Вишгородській горі варяги почувалися найбільш захищеними, ця гора дійсно одна з найвищих гір «київської гряди святих гір».  

Цікаві підтвердження того дають і археологічні знахідки. У той час коли на Вишгородській кручі варяги Олега Віщого розмістили свої перші житла та будували «гард», на Старокиївській горі, від місця Десятинної церкви до межі вулиці Рейтарської вони розмістили найбільший некропіль (кладовище) своїх воїнів. Є думка вважати, що у ті часи, центр Києва розміщувався на Подолі та Угорському. Мабуть, що вшановуючи своїх предків на Старокиївські горі тут було зведено капище і стояв ідол Перуну. Це наводить на думку, що у певний час, стратегічно розмішений Вишгород відігравав і мав набагато більшу вагу за сам Київ.  

Згідно, К. Багрянородного Олег віддав Вишгород у «вено святой Ольге», як нареченій і дружині великого князя Ігоря. На сьогодні, багато вчених вважають, що княгиня  Ольга була рідною дочкою Олега Віщого, який будучи воєводою таким чином хотів поріднитися з родом Рюріків. З цього боку стає зрозумілим і те, чому саме Вишгород кн.. Ольга обрала за свою резиденцію, бо це було місце не тільки найбільш захищене, а до того засноване і побудоване її батьком.    Дослідник В.Войтович  вважає Велеса дещо подібним до скандинавського божества Вольсі. Інший дослідник Снєгірьов, вважав, що Волос утворився з Vol + Ass (скандинавське), що позначає Тур – бог. Це не здається дивним, бо відомо, що Велес – це «скотій бог», покровитель крупної рогатої худоби, а самих предків сучасних українців –  довгий час так і називали – «бичичі».

Образ Бика, Тура довгий час залишався найпочеснішим та найулюбленішим тотемом слов’ян. Згадаймо початок «Слова о полку Ігоревім», де у звертанні до князя промовляється: «…Буй – Тур Всеволоде…». У багатій уяві читача зразу постають «рогаті» шоломи вікінгів, але якщо згадати, що на честь бога Велеса або близько рідного йому тотема Бика – Тура названо велика кількість прадавніх міст неспроможність цієї гіпотези відпадає сама собою. Відомо, наприклад місто Турів, а від нього і ціле Турово – Пінське князівство, «Турова божниця» у Києві тощо. Згадаймо, що  найстаршого сина князя Володимира, першого претендента на Великокнязівський київський стіл, звали – Вишеслав, найвідомішого історії новгородського воєводу – Вишата тощо. «Виш» трактується, як «священий, магічний, ритуальний, прадавній, найперший з діда прадіда, королівський, князівський, найстарший, найславетніший, віщий або той, що передбачає і захищає.». Віщий (Виш) подібно до значення Helgi(священий, той, що має божественне призначення, захищений надприродними силами). У цьому значенні міфічний «Хельгіград» тотожній назві Вишгород. Відомо, що і Олег і Ольга, які і є історичними засновниками міста Вишгород,  відносилися до міфологічних «Хельгі». Відомий мовознавець А.Прєображенський, ще до революції 1917 р. досконало розібрав відповідності слову «вящий» у старослов’янській, словенській, болгарській, сербській, чеській, польській, верхнє і нижньолужицькій та зниклій палабській мовах.

Висновок був зовсім несподіваним, старослов’янське імя Вяш – теслав (Вишеслав) він пов’язував з культом поклоніння слов’янському богу Святовиду, якому вклонялися руяни та інші племена слов’ян, які мешкали на острові Руян (Рюген). Історія під 862 роком так описує ті події: « Пішли вони за море до варягів, до русі. Бо так звали тих варягів – русь, як ото одні звуться свеми, а другі – норманами, ангелами, інші – готами, - отак і ці. Сказали русі чудь, словени, кривичі і весь: «Земля наша велика і щедра, а порятунку в ній нема. Ідіть – но княжити і володіти нами». Цікаво, що саме там, на півночі, звідки прийшли дружини варягів під проводом літописного Олега і досі дослідники відмічають оповите легендами старе село під назвою Вяжгорд або Вяшгард. Саме тут, в урвищі Вяжгорд літописна народність Чудь пішла «під землю».

Дослівно, «Вяшгард» позначае «Святе місто». З деяких скандинавських саг відомо, що Київська Русь мала назву «гардарики», що дослівно позначало «земля багатьох городів».  На  часи існування Київської Русі городами, як відомо, називали будь яке укріплене місце. Наприклад, згадуваний у скандинавських хроніках «Кгуєгард» ототожнюють із стародавнім Києвом. Якщо зробити транскрипцію у протилежному напрямку Вишгород мав би звучати у ті часи, як «Вишгард», що дослівно позначає «Святиня. Святе місце». Це відповідає не тільки логіці  гіпотези, а і історичній дійсності – у прадавні, язичницькі часи на горі мав розміщуватися центр поклоніння богу Велесу. Згодом, за традицією тих часів, саме тут, було побудовано один з найперших християнських храмів. Згадаймо, хоча б, історію побудови Десятинної церкви у Києві. Вона побудована на місці найдавнішого некрополя варягів, поблизу язичницького капища, де споконвіку стояв ідол Перуна. Ми дарма згадали саме чудський народний епос –  легенду про «Вяжгорд».

Народність чудь була чи не найбільшою складовою варяжської дружини. За академіком Рибаковим: «Чудь належала до числа тих неслов’янських племінних груп, що в порівняно ранній час увійшли до складу давньоруської держави: вона згадується поряд з Руссю ще в легенді про закликання норманських князів». З літописів відомо, що боярин Чудин займав одне з найвпливовіших місць у княжій адміністрації не тільки давнього Вишгорода але і Києва. Відомий академік Петро Рибаков, який у молодості свою археологічну кар’єру починав саме з розкопок стародавнього Вишгорода, не тільки боярський рід Чудина, а і назву стародавнього українського містечка Чуднів пов’язував з цим північним і досить загадковим народом. У одному з музеїв Вишгородського Національного заповідника, що знаходиться у центральній частині міста, зберігаються і виставлені у експозиції речі знайдені археологами під час розкопок у садиби літописного боярина Чудина. Відомий боярин Чудин мав свій двір і на території київського Кремля (Місто Володимира), а один з представників цієї родини був одним з укладачів так званої «Правди Ярославичів» та рідним братом Туки відігравав помітну роль в суспільному житті Русі ІІ - го століття. Досить вірогідно, що родовий некропіль роду бояр Чудиних має розміщуватися на «Ольжиній горі» у Вишгороді, де знайдено десятки кам’яних саркофагів.  Сучасні російські дослідники відносно «загадкової чуді» пішли ще далі, тепер цю народність стали відносити не тільки до індо аріїв, а навіть приписувати створення легендарного міста – Аркаїму.

Відомий дослідник санскриту С.Наливайко у своїй книзі «Таємниці розкриває санскрит» дещо по своєму трактує значення назви Вишгорода: «Вишгород під Києвом означає «місто роду», «Родове місто», а не «Високе місто», як звикле тлумачиться. Згідно санскриту Vish(віш) позначає «всі, люди, рід, плем’я», з ним споріднене давньоукраїнське слово весь або «село». Як можна побачити, ця версія також дуже близько збігається з трактуванням Вишгорода, як «Вяжгарда», що позначає «святе місце поселення роду» або сакральне місто, село у значенні поселення.

Цікаво, що етимологічно і за своїм змістом назва міста пов’язана з виникненням ще одного українського слова – вишиванка. Якщо вишиванка – це священний, сакральний одяг людини, її фізичного тіла – храму душі, українська хата –  наповнений великим змістом образ храму родини, то Вишгород –  святий храм  усього роду. Саме тому у майбутньому Вишгород має стати центром вшанування і дослідження генетики родоводів – справжнім храмом українських родів. Саме звідси має початися очищення і відродження української культури, бо саме тут знаходиться її енергетичний егрегор. Мало б сенс створити у Вишгороді і інформаційний банк та установу по дослідженню генетики та потенціалу українських родів. Але про це у наступних публікаціях.

Не будемо так далеко заходити у надра історії, але на сьогодні, у нас є своя дивовижна перлина, свій «українській Аркаїм» і святе місто – Вишгород, яке ми маємо зберегти для нащадків. Вишгородський та Межигірський заповідники – це не тільки окраса, а і джерело всієї української історії. Така собі «енергетична пуп’янка» на тілі української держави. Віриться, що дослідники майбутнього виправлять цю жахливу помилку у стилі «радянської коньюктури» - трактування назви міста, як міста – додатка до столиці Украини або вищого по Дніпру та за відносною ознакою від рівня моря.

Вишгород – Вяшгард завжди було  «святим» місцем і те тільки тому, що саме тут були поховані і знаходяться досі у надрах землі мощі перших святих Русі – кн. Бориса і  кн. Гліба. Згідно народній легенді, яку нам вдалося почути і записати у церкві  на «Святій горі», самі православні святі - князі Борис і Гліб мають війти з пагорба, щоб врятувати весь український народ і захистити свою державу.

Ця легенда дивовижним способом перегукується з іншою легендою про «синьооку чудь», яка також пішла під землю у Вяжгарді, забравши з собою величезні  багатства але обіцяла повернутися. Цю загадку з давніх часів намагаються розгадати етнографи, історики, краєзнавці але марно… Загадка «Мідної гори» так само, як і загадка «Ольжиної гори» у Вишгороді ще чекає своїх майбутніх дослідників.