За переказами, село засноване у 1930-их роках, коли в цих краях поселився дідуган на прізвисько Лебідь. Чоловік збудував собі дім і почав упорядковувати свої землі.
Ця легенда припала, до душі, тому вони вирішили називати своє село Лебедівкою...
Циблі можуть походити від українського прикметника "цибилатий" - "довгоногий". Є такий вираз "Лелечені циблі" - довгі ноги лелеки. У звязку з розташуванням села близ Дніпра, можна допустити, що тут було багато лелек. А село Циблі має значення "Місце довгоногих (лелек, журавлів)".
З попередньої версії витікає й інша Цибіл походить від українського діалектного слова "цибати" - стрибати. Можна припустити що жителі полюбляли святкові танці, під час яких вони цибали, за що й отримали назву.
Малоймовірною версією є те що назві села Циблі пішла від слова цибуля у спрощеному, кількісному значенні. Можливо городники тих часів багато вирощювали цього овоча.
В 1036 році після розгрому Ярославом печенігів життя на Переяславських землях стало спокійнішим. Після смерті Ярослава ( 1054 року) князем на цих землях став його син Всеволод. Він пішов походом на своїх сусідів – турків, яких і переміг.
Невелика частина печенігів, які врятувались від загибелі, знайшли притулок в укріпленому "городку” на території нинішньої Баришівки.
Це поселення турки назвали Барич (Борочь , Баруч). Довгий час воно було лише як вартовий пункт на річці Трубіж. Слово "барич” на турській мові означає "торг”, "базар” . Можливо, це місце з другого століття визначалось як зручний пункт для торгівлі, тому і дістало таку назву.
Вишгород був найближчою до столиці резиденцією великих київських князів. У Х столітті його називали на честь великої княгині — «град Волзин» = «Ольжин град», яке подарував князь Олег їй, як дружині Ігоря. Володимир Великий тримав тут своїх холопів.
За офіційною версією назва міста пішла від слів "Вище" та "Город", тобто місто, що вище за Київ. Та є і інша версія...
...Вишгород – древнє, молоде і напрочуд зелене місто поблизу Києва. Справжня перлина на берегах синьоокого Дніпра. Перебуваючи тут, відчуваєш святість цієї землі – неповторну красу смарагдових лісів і святих гір. Чомусь, саме тут приходять на думку оповідання П. Бажова «Хазяйка Смарагдової гори», легенди про «Біловоддя» та наповнені сакральною містикою картини Миколая Костянтиновича Реріха...
Київська | Переглядів:36520 | Author:Перегуда Вадим, Діброва Володимир | Додав:MrDibr | Дата:16.05.2011 | Коментарі (1)
Для фінансової підтримки нашої діяльності ми маємо реквізити картки «Монобанк»: 5375411508730152 (Діброва В. А.). Оскільки ми є не комерційним проектом, а купкою ентузіастів, кожна гривня — для нас мотвація продовжувати справу.
