Християнська легенда про святого Георгія має безліч варіантів, що значно розрізняються між собою. У одному з варіантів, що отримав літературну обробку на грецькому сході (історики вважають його найбільш раннім і справжнім), римський імператор Діоклетіан (у 303 році) починає гоніння на християн.
«...Загін Іслам-бея віз здобич: пограбували не одне подільське село. Вози тріщали від добра, в рабство взяли багато молодих невільників та вродливих бранок. Буде кого продавати. Особливо милувала око Настя, яку бей віз спеціально як подарунок ханові.
Йшли чорним злодійським шляхом вночі. Спостерігачі — розвідники та запроданці – доповідали, що козак Гудз ішов їхніми слідами. Бей боявся Гудза. Козак міг перевернути воза та гнув підкови.
...На світанку козаки вдарили несподівано. Була битва. Під час січі Насті вдалося сховатися у старому дубові. Вона не покидала своєї схованки, аж поки не переконалася, що людолови втекли, залишивши скарб. Дівчина вирішила поховати козаків за християнськими звичаями. Потягнула до братської могили порубане тіло Гудза. І тут помітила, що він подає ознаки життя.
Місто Мелітополь буквально кишить древніми штольнями, підвалами та катакомбами, інформація про які суворо засекречена. Наявність цих підземних споруд стає підґрунтям для багатьох міських легенд і страшних історій. Багато хто з яких насправді виявляються правдою ...
На мой взгляд, мы (и поляки тоже) многого не видели, не видим и не хотим видеть в наших отношениях, а это как раз вносило, вносит и будет вносить и негативный элемент в наше сосуществование.
Украина и Польша — две соседние страны, два соседних народа, исторические судьбы которых тесно сплелись и объединились с самого начала их появления на исторической арене Европы. Эти народы имеют много общего, а часто даже взаимозависимого и неделимого, что ярко вырисовывается на протяжении второго тысячелетия. Но было много и недоразумений и противостояний, которые, вылившись во взаимную борьбу, в итоге привели к потере независимости обеими народами и к их порабощению более сильными соседями.
Шабля Мазепи - парадна шабля, виготовлена в середині XVIII століття в пам'ять про гетьмана Мазепу, яка була виявлена в секретному сховищі Ермітажу під інвентарним номером 30-6986. Місцезнаходження шаблі встановили дослідники Сергій Цапенко, Віктор Тригуб та передали інформацію про це журналістці Валентині Мудрик. Цю шаблю, спільно з керівництвом Ермітажу, оглянула і сфотографувала журналістка Валентина Мудрик. На шаблі напис - 1687, що збігається з датою, коли Іван Мазепа був обраний гетьманом. За спогадами сучасників, у гетьманській столиці - Батурині у Мазепи була унікальна колекція холодної і вогнепальної зброї.
Більшу частину свого життя скіфи проводили у походах та боях. Ця обставина примушувала їх постійно вдосконалювати свою зброю. Озброєння скіфського воїна складалося із списа, короткого меча (акінака), кинжала, бойової сокири (сагаріса), дротиків, лука з отруєними стрілами.
Скіфський меч (акінак) мав довжину 40-60 см, ширину - 4,5-6 см. Рукоятка меча складалася з навершшя, власне рукоятки і хрестовини (ефеса). Скіфські мечі VIII-VI ст. до н.е. мали брускоподібне, або прямокутне навершя і перехрестя з прямим верхнім і закругленим нижнім краєм. Хронологічною прикметою є також петля на верхньому краю рукоятки.
Пектораль виявлена 21 червня 1971 року під час археологічних досліджень поховання у кургані Товста Могила (Дніпропетровська область) скіфського періоду.
Керівник експедиції — Мозолевський Б. М., заступник керівника — Черненко Є. В.
Експедиція виявила численні золоті прикраси у двох поховальних камерах серед яких була й пектораль. Вона, разом з залізним мечем і золотих піхвах знаходилася в короткому коридорі, що сполучав поховальну камеру основного чоловічого із вхідною ямою.
Булава Богдана Хмельницького – один з найголовніших знаків гетьманського титулу – виготовлена з рогу носорога та інкрустована слоновою кісткою. Датується ХVII століттям. Перебувала у приватній колекції польського магната В.Красінського. Нині зберігається в Музеї Війська Польського у Варшаві, куди потрапила після Другої світової війни.
Для фінансової підтримки нашої діяльності ми маємо реквізити картки «Монобанк»: 5375411508730152 (Діброва В. А.). Оскільки ми є не комерційним проектом, а купкою ентузіастів, кожна гривня — для нас мотвація продовжувати справу.
