«...Загін Іслам-бея віз здобич: пограбували не одне подільське село. Вози тріщали від добра, в рабство взяли багато молодих невільників та вродливих бранок. Буде кого продавати. Особливо милувала око Настя, яку бей віз спеціально як подарунок ханові.
Йшли чорним злодійським шляхом вночі. Спостерігачі — розвідники та запроданці – доповідали, що козак Гудз ішов їхніми слідами. Бей боявся Гудза. Козак міг перевернути воза та гнув підкови.
...На світанку козаки вдарили несподівано. Була битва. Під час січі Насті вдалося сховатися у старому дубові. Вона не покидала своєї схованки, аж поки не переконалася, що людолови втекли, залишивши скарб. Дівчина вирішила поховати козаків за християнськими звичаями. Потягнула до братської могили порубане тіло Гудза. І тут помітила, що він подає ознаки життя.
Місто Мелітополь буквально кишить древніми штольнями, підвалами та катакомбами, інформація про які суворо засекречена. Наявність цих підземних споруд стає підґрунтям для багатьох міських легенд і страшних історій. Багато хто з яких насправді виявляються правдою ...
На мой взгляд, мы (и поляки тоже) многого не видели, не видим и не хотим видеть в наших отношениях, а это как раз вносило, вносит и будет вносить и негативный элемент в наше сосуществование.
Украина и Польша — две соседние страны, два соседних народа, исторические судьбы которых тесно сплелись и объединились с самого начала их появления на исторической арене Европы. Эти народы имеют много общего, а часто даже взаимозависимого и неделимого, что ярко вырисовывается на протяжении второго тысячелетия. Но было много и недоразумений и противостояний, которые, вылившись во взаимную борьбу, в итоге привели к потере независимости обеими народами и к их порабощению более сильными соседями.
На наших землях знали письмо і будували міста набагато раніше, ніж у Шумері та Стародавньому гипті Кажуть, історія людської цивілізації бере свій початок з межиріччя Тигру та Євфрату (територія сучасного Іраку). Мовляв, люди, які там жили, - шумери, винайшли письно, колесо й утворили першу у світі державу. А що було в той час на наших землях? Які люди жили і що вміли робити? Виявляється, на території України теж будували міста. Але в чотири рази більші за столицю шумерів, древній Вавилон! Знали письмо і варили пиво. І це все діялося на три тисячі років раніше, аніж у шумерів чи давніх єгиптян. Культуру, що виникла в VI тисячолітті до нашої ери в Україні, вчені назвали трипільською за назвою села під Києвом, де було знайдено її сліди. Ким були ці люди трипільці, що вміли споруджувати двоповерхові будинки і величезні міста площею 450 гектарів? І чому про них досі мовчать усі підручники світу з історії стародавніх цивілізацій? Аби знайти відповідь на ці запитання, ми запросили до "круглого столу" науковців, які досліджують епоху Трипілля. Це кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту археології НАНУ та НаУКМА Михайло ВІДЕНКО, археолог, директор Державного історико-культурного заповідника "Трипільська культура" Владислав ЧАБАН ЮК, доктор філологічних наук, професор НаУКМА, мовознавець Юрій МОСЕНКІС, директор Музею історії хліборобства (м. Тальне), етнолог Вадим МИЦИК, археолог, історик, письменник Юрій ШИЛОВ, письменник Сергій ПЛАЧИНДА. ЗВІДКИ ВОНИ ПРИЙШЛИ Панове, як і коли виникла на українських землях ця давня розвинута культура Трипілля?
Історії | Переглядів:14868 | Author:oleg_kv та Володимир Діброва | Додав:MrDibr | Дата:24.05.2011 | Коментарі (0)
Біля села Гуменці тече невеличка річка, а понад річку гай. Гай зелений, густесенький. Він підіймається на високу гору. Цю гору називають Кармалюковою. Її знають багато людей. Колись на цій горі знаходили собі допомогу багато людей-бідняків.
Вечорами розливалися в Отузькій долині чарівні трелі дівочих голосів. То співали вони свої прекрасні пісні, повертаючись з виноградних полів. Прямуючи додому, дівчата завжди з острахом озиралися на Кара-Даг — Чорну гору, що нависає над долиною та затуляє блакитне небо. У її надрах жило страшне чудовисько — одноокий велетень-людоїд.
Колись ще давно на галицькій землі жив-панував король Данило. Був король багатий та мав власного майстра, який виготовляв йому срібні та золоті гроші...
Для фінансової підтримки нашої діяльності ми маємо реквізити картки «Монобанк»: 5375411508730152 (Діброва В. А.). Оскільки ми є не комерційним проектом, а купкою ентузіастів, кожна гривня — для нас мотвація продовжувати справу.
