За 1 км від міста, в урочищі. Ярки, виявлено осаду Русі (Х-ХІІІ ст.). Назву Золотоноша пов'язують із назвою річки: її піщане дно, покрите шаром золотавої слюди, сяяло, мов золото.
Назва "Золотоноша" викликала цілий цикл "золотих" легенд... Згідно з однією з них, у другій чверті XVII ст. Золотоноша була замком Яреми Вишневецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду - так званої "Вишневеччини". Зосередження в місті податків - золотих грошей - нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто "золотою ношею". Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII ст., а назва міста з коренем "золот" з'явилася за 60 років до того.
За другою легендою, черкаські козаки придбане "вогнем і мечем" золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші.
Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву.
На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, мов золото, від домішків слюди золотавого кольору. Отже, найбільш вірогідним є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки.
Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік. У своїй духівниці, складеній того року, волинський воєвода князь Богуш Корецький згадує "Золотону, яку звуть Глинщина, у воєводстві Київському розташовану". У цьому документі колишнім власником осади названо князя Богдана Глинського. Не виключено, що осада й річка з назвою "Золотоноша" існували ще за Київської Русі. І за формою, і за змістом це типовий топонім великокнязівської доби.
