Є щонайменше три версії походження прізвища Білик.
За першою версією прізвище Білик походить від прізвиська Білий (тобто білий колір). Спочатку його міг отримати білявий, білолиций чоловік. Білим в старовину могли називати сивого чоловіка, з білим кольором волосся. Слід зазначити, що людина з сивиною, здавна користувався повагою. Сідий чи сивий чоловік шанувався як мудрець. Білий колір завжди вважався божественним і виступав як символ чистоти, світла, істини, невинності. Тому цілком ймовірно, що прізвисько Білий могла носити смиренна людина з високими моральними та етичними ідеалами.
За другою версією ймовірно, що таке прізвисько дали вільному селянину, тому що Білими в давнину називали селян, вільних від усіх податків та кріпосної повинності. Вони проживали на «білій землі» (так називалася земля, що належала церкві). Пізніше прізвисько Білий, перетворилося у прізвище Білик.
Однак існує й третій варіант тлумачення етимології прізвища Білик. Відповідно до цієї гіпотези, прізвище має турецьке походження. Воно пов'язане з турецьким словом bilik, яке має два значення: «гніт» і «гриб, труть».
Видатними представниками прізвища Білик є:
Ірина Миколаївна Білик (6 квітня 1970, Київ) — українська співачка, заслужена артистка України з 1996, народна артистка України (2008).
Іван Білик — псевдонім Рудченка Івана Яковича, старшого брата Панаса Мирного.
Іван Іванович Білик (1 березня 1930, Градизьк, Глобинський район, Полтавська область) — український письменник, історичний романіст, перекладач болгарської літератури, лауреат Шевченківської премії 1991.
Іриней Ігор Білик (1950 с. Княжпіль Старосамбірського району Львівської області) — єпископ Бучацький-емерит (правлячий єпископ Бучацької єпархії у 2000—2007 роках) Української Греко-Католицької Церкви, канонік папської базиліки Санта Марія Маджоре, василіянин.
*В Україні проживає близько 25000 людей із прізвищем Білик.
| 
