Прізвище Підіпригора відноситься до одного із найдивовижніших, хоча і не найпоширеніших типів українських прізвищ, побудованих за моделлю: дієслово в наказовому способі, за яким слідує іменник у називному відмінку. Поєднання двох елементів, найчастіше несподіваних, а іноді й абсурдних - свідоцтво неповторного українського гумору. В даному випадку прізвисько Подопригора отримав дуже високий чоловік.
Відомо безліч подібних іменувань, наприклад, Копайгора, Вирвиоко, Варивода, Непийвода, Непийпиво і т.д.
Таке прізвище міг отримати високий кремезний чоловік на Січі, де характерні такі прізвища. Приходячи на Січ люди отримували або ж змінювали прізвище, щоб відкинути старе та жити новим вільним козацьким життям.
Кривче — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на заході району. Центр сільради. До Кривчого (Раніше — Верхнє Кривче і Нижнє Кривче) приєднано хутори Ходусів і Хоми.
Є теорія що назва Кривче походить від слова Криве, що може стосуватися як села, що криве по формі, так від кривизни річки Циганки.
Хутори Ходусів та Хоми, скоріше за все походять від імен засновників "Феодосія - Хеодосія - Ходусія, від древнегрецького "Theodosios" - "даний богом" та Хоми з грецького "близнюк".
Прізвище Павлик відноситься до поширеного типу українських прізвищ і утворена від хрестильне ім'я Павло. Після 988 р. кожен слов'янин під час офіційної церемонії хрещення отримував від священика хрестильне ім'я. Таке іменування дозволяло вирішувати проблему ідентифікації: виділення конкретної людини з товариства. Тому саме церковні імена і стали активною базою для створення прізвищ.
Хрестильне чоловіче ім'я Павло в перекладі з латинської означає «малий». Основою ж для прізвища послужила його простоговірна, зменшувально-пестлива форма - Павлик. Павло - ім'я одного з дванадцяти апостолів, який проповідував християнство серед язичників.
Прізвище Левадний (-а), (Левада) веде свій початок від прізвиська Левада. Прізвисько Левада, ймовірно, походить від іменника «левада», яке в південноукраїнських говорах означає "обгороджений, обкопаний луг або пасовище, яке іноді перетворюється на рілля; город, сад". Цілком можливо, що це прізвисько отримав той, хто жив неподалік від левади, чи селянин, який отримав на лузі земельний наділ і поступово перетворював його в рілля чи город.
Що до походження прізвища Вольвач є декілька теорій.
Українські теорії.
Прізвище Вольвач утворена від аналогічного прізвиська, яке, швидше за все, походить від слова «віл». Вольвач могли прозвати людини, що пасли волів, тобто биків.
Іньша теорія про те, що прізвище Вольвач веде свій початок від прізвиська Вольво. Прізвисько Вольво, ймовірно, етимологічно пов'язане зі словами «воля», «вільний». Вольво, таким чином, могли прозвати селянина, звільненого від кріпацтва...
Прізвище Голобородова походить від прізвиська Голобородий. Ймовірно, воно сходить до діалектами дієслову «голіться» - «голитися», і іменника «борода». До Петра Великого, що вводив європейські порядки, борода прикрашала Кожного чоловіка на Русі - від селянина до боярина.
Прізвище голобородова, може мати вказівку на національність, тому що в українських козаків, та кочових племен не було звички заводити бороду. Тому власник такого прізвища міг бути козаком чи кочовиком.
Після скасування кріпосного права в 1861 році селяни хуторів отримали особисту свободу і ввійшли до Кизлівської волості. Селяни щорічно платили державний податок, який збирав Хейло. Від його прізвища стали називати частину Сотницького (Низ), а пізніше і весь об’єднаний хутір Хейлівщиною.
Хутір, який знаходився в степу за Артополотом належав Леонтію Хейлу і був придбаний Красногірським монастирем у 1717 році.
До 1905 року село було майже повністю безграмотне. Крім Оверченка Тимофія Андрійовича, Литвина Андрія Прокоповича, Бутка Панасія Свиридоновича, які отримали початкову освіту від москаля Перепелиці Максима. На кінець 1905-1906 рр. у селі збудовано церковно-приходську 3-х класну школу, яка належала до Гілецької церкви. Першим учителем був Семикіп.
Історичні джерела засвідчують, що слово Санжари тюркського походження і в перекладі означає урочище або брід.
Згідно з переказами, 1243 на березі річки Ворскли на зимівлю влаштовувалася орда татар саме там, де тепер розташовано селище. А оскільки урочищ і бродів тут могло бути багато, то була й підстава для назви Санжари. Переселенці з Старих Санжар заснували Нові Санжари.
Заселення сучасної території Білокуракинського району розпочалося близько 40 тисяч років тому. Перші офіційні повідомлення про Білокуракинський край згадується в середині XVIII ст., а саме "1750 г. Белокуракино при реке Белой Старобельского уезда".
Про походження назви Лохвиця пише Олександр Панченко у книзі "Лохвиччина. Мала енцеклопедія" - "...Городище, назване "Тічок", знаходеться на території сучасного центру міста, поблизу теперішньої площі перемоги було розташоване на низькому і вузькому перешийку, утвореному заболоченою долиною річки Лохвиця і великим болотом, з якого витікає річка Сулиця. Кажуть, що назва "Лохвиця" походить від слов'янського слова "локва" - калюжа, болітце, за іньшими твердженнями, - від стародавньої назви "лохина" - кущика з роду брусничних, або "лох" - дикої маслини.
Побутує й інша версія. Буцімто, в ХІІІ столітті в околицях міста та прилеглої місцевості до розташування населеного пункту стали селитися втікачі (версія Г. І. Халимоненка), які повиривали під землею так звані "льохи" для захисту від набігів кочівників. Річка Лохвиця, яка майже висохла, в той час називалася "Хвицею" через свою покрученість. Від назв "Льох" та "Хвиця" і набула назву "Льохвиця", яка з часом перетворилась на "Лохвиця", але від деяких старших місцевих жителів можна почути "Льохвиця"...".
Для фінансової підтримки нашої діяльності ми маємо реквізити картки «Монобанк»: 5375411508730152 (Діброва В. А.). Оскільки ми є не комерційним проектом, а купкою ентузіастів, кожна гривня — для нас мотвація продовжувати справу.
Прізвище Левадний (-а), (Левада) веде свій початок від прізвиська Левада. Прізвисько Левада, ймовірно, походить від іменника «левада», яке в південноукраїнських говорах означає "обгороджений, обкопаний луг або пасовище, яке іноді перетворюється на рілля; город, сад". Цілком можливо, що це прізвисько отримав той, хто жив неподалік від левади, чи селянин, який отримав на лузі земельний наділ і поступово перетворював його в рілля чи город.
Що до походження прізвища Вольвач є декілька теорій.
Після скасування кріпосного права в 1861 році селяни хуторів отримали особисту свободу і ввійшли до Кизлівської волості. Селяни щорічно платили державний податок, який збирав Хейло. Від його прізвища стали називати частину Сотницького (Низ), а пізніше і весь об’єднаний хутір Хейлівщиною.
Історичні джерела засвідчують, що слово Санжари тюркського походження і в перекладі означає урочище або брід.
Заселення сучасної території Білокуракинського району розпочалося близько 40 тисяч років тому. Перші офіційні повідомлення про Білокуракинський край згадується в середині XVIII ст., а саме "1750 г. Белокуракино при реке Белой Старобельского уезда". 
Про походження назви Лохвиця пише Олександр Панченко у книзі "Лохвиччина. Мала енцеклопедія" - "...Городище, назване "Тічок", знаходеться на території сучасного центру міста, поблизу теперішньої площі перемоги було розташоване на низькому і вузькому перешийку, утвореному заболоченою долиною річки Лохвиця і великим болотом, з якого витікає річка Сулиця. Кажуть, що назва "Лохвиця" походить від слов'янського слова "локва" - калюжа, болітце, за іньшими твердженнями, - від стародавньої назви "лохина" - кущика з роду брусничних, або "лох" - дикої маслини.