Прізвище Максимчук утворене від власного імені і відноситься до поширеного типу україно-білоруських прізвищ. Основою прізвища Максимчук послужило церковне ім'я Максим. Прізвище Максимчук сходить до хрестильному чоловічому імені Максим, яке в перекладі з грецького означає «найбільший, величезний». Святим заступником цього імені вважається преподобний Максим-Кавсокалівіт, що жив на Афоні в XIII столітті. Прийнявши на себе подвиг юродства, він переходив з місця на місце і, де зупинявся, там влаштовував собі келію, у вигляді куреня. Йдучи з місць де зупинявся, він спалював його, за що і отримав назву Кавсокалівіта, тобто спалюючий келію. У прізвищі присутні присвійні прикметники з суфіксами -ук,-чук /-юк,-ич, вони спочатку вказують на ім'я глави сімейства. Таким чином, нащадок людини, що володіє ім'ям Максим, згодом отримав прізвище Максимчук.
Є ще одна верісія, про те що прізвище Максимчук утворене від сполучення слів Максим та Чук. Воно утворена від прізвиська булгарской-татарського імені Чук, що перекладається як «численний, рясний». Також можливо, що ім'я Чук було дано за назвою язичницького свята, що зберігся у хрещених татар. Під час Чука люди виходили в поля, обливали один одного водою, варили кашу і зверталися до вищих сил з благанням послати дощ і дати хороший урожай. Свято Чук відзначався також чуваші й удмуртами. Ім'я Чук міг отримати хлопчик, який народився під час цього свята.
Менш імовірно, що прізвище Чук походить від слова на мові комі «чук», що означає «вершина гори, маленька височина». У цьому випадку найменування Чуков міг отримати людина, що живе на невисокому пагорбі. Комі - група народів, що проживають на півночі Російської Федерації
Відомі представники прізвища є:
Художник Максимчук Анатолій Петрович, місто Житомир
Максимчук Святослав — актор театру ім. М. Заньковецької з 1964 року. Митець, що вдало поєднує значний досвід актора і читця, непересічна творча особистість, досвідчений і талановитий розповідач — майстер живого слова. Сьогодні не єдиний у Львові й один з небагатьох в Україні, що так широко й активно пропагує через мистецтво художнього слова українську літературу. Непересічна творча особистість, ерудований просвітитель. Його феноменальна пам'ять всотує в себе цілі пласти літератури, сотні поетичних і прозових творів класичної і сучасної літератури. С. Максимчук достойно і гідно репрезентував своє мистецтво у багатьох містах України, Польщі, Німеччині, Англії, Канаді, США. 3 1989 року С. Максимчук організовує і проводить на високому професійному рівні «Заньківчанські вечори» — проведено понад 50 таких вечорів з мистцями, письменниками, політичними та державними діячами. Знявся у фільмі "На полі крові".
Викладач Вінницького державного педагогічного інституту ім. М. Коцюбинського Максимчук Борис Анатолійович. Кандидат педагогічних наук, доцент, заст. директора ІПП зі спорт. – мас. роботи. Майстер спорту України з боротьби самбо. У 2001 році закінчив Вінницький державний педагогічний університет. У 2005–2008 роках навчався в аспірантурі ВДПУ і працював над кандидатською дисертацією, яку в 2008 р. успішно захистив. З вересня 2003 р. працює на кафедрі фізичного виховання. Автор 40 статей з проблем фізичного виховання студентської молоді. Займається тренерською роботою, підготував срібного призера Всеукраїнської універсіади з боротьби самбо Василя Стогнія – студента ІІЕП.
Віктор Михайлович Максимчук народився 24 липня 1959 року в селі Іванківці Ярмолинецького району Хмельницької області України.
Закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище в 1980 році, військову артилерійську академію імені М.І. Калініна в 1994 році.
Службу проходив послідовно на всіх військових посадах - від командира взводу до начальника ракетних військ і артилерії в Далекосхідному військовому окрузі, Південній групі військ, Київському, Сибірському військових округах.
Наказом командувача військами Сибірського військового округу в березні 2010 року призначений військовим комісаром Хакасії.
Максимчук, Володимир Михайлович (8 червня 1947 - 22 травня 1994) - генерал-майор внутрішньої служби, перший Герой Російської Федерації серед пожежників, удостоєних цієї нагороди в мирний час.
Брав участь в гасінні-подвигу 23 травня 1986, коли загорілися кабелі, що з'єднували 3-й і 4-й блоки ЧАЕС. Володимиру Максимчук вдалося загасити цю пожежу, уникнувши при цьому переопромінення особового складу. Ціною стало здоров'я. Після Чорнобиля Володимир Михайлович прожив рівно 8 років, за які встиг стільки, скільки не кожен встигне за все життя.
Поховали 25 травня 1994 року на Митинському цвинтарі поруч з Меморіалом пам'яті жертвам Чорнобиля. У Центральному музеї МВС Росії та Центрі пропаганди ГУ МНС Росії в місті Москві відкриті експозиції, присвячені Володимиру Максимчук. Іменем Максимчука названий пожежний корабель в Москві. Ім'я Максимчука носить школа на батьківщині, в селі Гізовщина Любарського району Житомирської області. Щорічно в Росії проводяться Міжнародні змагання з пожежно-прикладного спорту на Кубок генерала Максимчука. Другий спеціалізованої пожежної частини федеральної протипожежної служби по місту Москві при ГУ МНС Росії присвоєно ім'я Героя Росії Володимира Максимчука. Там же відкрита музейна експозиція, присвячена Герою Росії генералу Володимиру Максимчуку. У музеї Героїв Радянського Союзу, Росії та повних кавалерів ордена Слави в Москві створено стенд, присвячений Герою Росії Володимиру Максимчук. 26 квітня 2007 в Москві відкрився Музей Героя Росії Володимира Максмичука (засновник і директор - В. Я. Нікітенко).
*В Україні проживає близько 13300 людей із прізвищем Максимчук.
|
