Каталог статей

Українські прізвища

Українські прізвища мають дуже розгалужену морфологію формування. З великої кількості суфіксів, які утворюють українські прізвища, розділити на регіони можна лише декілька. Так, суфікси -ук, -юк, -шин, -ин,-ів походять з Волині, Поділля та Галичини. Суфікси -енк, -єнк вважаються традиційними наддніпрянськими, звідки поширились на всю Україну. Однак прізвища з категорії "учні" та "місце проживання": Мірошничук, Шевчук, Паламарчук, Селюк (мешканець села), Міщук (мешканець міста) утворювалися в ареалі утворення прізвищ з суфіксами -енк; -єнк. Також слід додати, що суфікси -енк, -єнк й -ук, -юк, є рівноважними, бо чергування звуків утворилось через різні закінчення основ, до яких приєднувався суфікс. Наприклад: Петро - Петренко, Петрик - Петриченко, Гордій - Гордієнко Михайло - Михайлюк (заради милозвучності частіше використовується суфікс -юк, а не -ук), Бойко - Бойчук. Але в народній мові ці суфікси згодом набули рівного значення, тому прізвища, які утворились від одного імені, зустрічаються в різних варіантах, наприклад: Денисенко (Денис + енк+о), Денищенко (Дениско + енк + о), Романюк (Роман + юк), Романчук (Романко + ук). Тут маємо справу з чергуванням приголосних. Іноді помилково розглядаються суфікси -ченко/щенко та -чук/щук. Справа в тім, що патронімічні маркери -чук та -ченко утворюються від основ, що закінчуються на -ко: Федько, Василько, Іванко; а патронімічні маркери -щенко та щук утворюються внаслідок чергування приголосних в основах, які закінчуються на -ско: Дениско, Бориско, Фесько. Значення суфіксів Більшість суфіксів, які утворюють українські прізвища, можна поділити на групи за значенням. Перша і найбільш поширена група - це патронімічні, тобто суфікси, які вказують на батька (предка) особи. Це суфікси: -енк, -єнк (Даниленко) Примітка для Редакторів: Розглядаючи патронімічні суфікси майте на увазі, що -о - є закінченням, а суфіксами є -енк та єнк! будь ласка, будьте лінґвістично коректними щодо своїх редагувань Вікіпедії. -ук, -юк (Данилюк) -ович, -ич (Данилович) -ів (Данилів) зменшувально-пестливі суфікси -ець, -єць, -сь, -ко (Данилко) Також до цієї групи можна додати матронімічний суфікс -шин, який додається до жіночого прізвиська за ім’ям чоловіка. Наприклад: син Василихи (жінки Василя) - Василишин. Такі прізвища, скоріш за все, утворювались через провідну роль жінки в сім’ї, або (як причину цього) ранню смерть батька, і патронімічний суфікс не встигав закріпитися за дітьми. Друга група - це суфікси, які вказують на професію чи характерну дію людини, яка дала їй прізвисько. Наприклад: -ій (Палій) -ай (Тягай) -ло (Трясило) -йло (Міняйло) -ун (Тихун) -ан (Мовчан) -ик, -ник (Пасічник) -ар (Кобзар) До цих прізвиськ (або вже прізвищ) згодом могли додаватися нові суфікси, які утворювали вже нове прізвище, наприклад: Палійчук, Кобзаренко. Третя група - суфікси, які вказують на місце проживання або походження людини. -ський, -цький. Шляхетські прізвища (Вишневецькі, Острозькі, Хмельницькі) вказували на родовий маєток, власність, а у простих людей - звідки вони прийшли чи де народились (Полтавський, Хорольський, Житомирський). Цей вид прізвищ також поширений серед євреїв. в деяких випадках -ець, -єць (Канівець - з Канева, Коломієць - з Коломиї) в деяких випадках -ий, якщо в корені географічний об’єкт (Яровий, Лановий, Гайовий, Загребельний) Також: Суфікси -чук, -ук, -юк вказують на географічне місце виходу роду. В даному випадку це полісся (люди, які живуть біля ПОля і ЛІСу тобто ПОЛІСу). Найбільш розповсюджені прізвища в північних областях України, південна частина Білорусії, південний захід Росії, Полѣщі (за сучасним правописом країна Польща зберегла в собі унікальну назву Полісся. Буква -ѣ(ять) містить в собі дві голосні -і та -е тому пишеться Полѣша а читається Поліеша=Полєсся і люди, які проживають на цих територіях називаються полѣщУКами або полѣЧУКами). Суфікс -ко вказує на походження від Козацьких родів. Найбільш розповсюджені по південній та південно східній частині України. Росія (Краснодарський край). Болгарія. Суфікс -ич вказує на походження від племен які проживають в лісовій смузі (древовИЧи). Найбільш поширені в Білорусії, північній області України, (також в Словенії та Сербії - це давні переселення які пов'язані з різними факторами: війни, кліматичні умови). Суфікс -ец вказує на походження від Половців. Приклад: Половець, Данилець(нащадок Данила з роду половців), Дунаєць(з роду половців проживаючих на Дунаї). Суфікс -ай та -ис в якому незрозумілий корінь роду вказує на Литовське походження. (Історична пам'ятка про Княженство Литовське. Приклад прізвищ: Дрибай, Вашай, Волошай, Куршай, Дукалис, Лобас. Звернути увагу на назви поселень Шауляй, Шакяй, Камаяй, Биржай, Вильнюс, Лентварис, Панделис. [ред.]Типові українські суфікси і закінчення -ко: Сірко, Забужко, Цушко, Кличко, Данилко, Хорошко, Приходько, Бойко -енк, -єнк (в значенні «чийсь син»): Гриценко, Дем'яненко, Шевченко, Вдовиченко, Потапенко, Ткаченко, Коваленко, Бондаренко, Кириленко, Козубенко, Симоненко, Зленко, Іваненко, Петренко, Павленко, Пархоменко, Огієнко, Саєнко, Тарасенко -еньк: Витребенько, Опенько, Потебенько -очко (рідше -ичко, -ичка, -ачка): Семочко, Толочко, Марочко (Киселичка, Осьмачка) -овський, -івський: Барановський, Гладковський, Стаховський, Шовковський, Яворівський -евський, -євський (в основному шляхта): Алчевський, Миклашевський, Могилевський, Гриневський, Трублаєвський -ський, -цький: Коцюбинський, Скоропадський, Саксаганський, Богуславський, Старицький, Борецький, Кропивницький -ович, -ич (деколи білоруського походження): Давидович, Андрухович, Шухевич, Шуфрич, Зварич, Станкович, Тобілевич -ів: Стецьків, Каськів, Петрів, Іванів, Павлів -ій: Палій, Плаксій, Повалій, Червоній -ай: Тягай, Мамай, Нечай, Кицай -ий: Многогрішний, Мирний, Піддубний, Червоний, Яровий, Лановий, Неживий -ук, -юк: Гончарук, Дмитрук, Тарасюк, Палагнюк, Михайлюк, Романюк, Гнатюк, Момотюк -чук: Шинкарчук, Ковальчук, Кравчук, Шевчук, Корнiйчук, Бойчук, Яремчук. Походження призвища вiд роду дiяльностi: Коваль - Ковальчук, Швець - Шевчук. -щук: Полiщук (з Полiсся), Волощук - волох за національностью, Грищук - син Гришка; -ач: Горбач, Косач, Деркач, Пугач, Головач -ак, -чак, -як: Щербак, Барбазяк, Бурлак, Грабчак, Матчак, Рубчак, Залізняк, Андрусяк, Пришляк, Чумак -ик, -ник: Білик, Бортник, Лінник, Скрипник, Петрик, Бердник, Пасічник -ець -єць: Коломієць, Баранець, Горобець, Василець, Степанець -сь (форма імені, без подальшого приєднання суфікса): Івась, Ромась, Микитась, Петрусь, Андрусь -ла: Притула, Гамула, Гургула -ло: Мазило, Шумило, Бурмило, Трясило -йло (з литовської): Мазайло, Тягайло, Міняйло, Бодайло -ба: Шкраба, Дзюба, Кандиба, Скиба, Коцюба, Журба -да: Негода, Майборода, Кривда, Пригода, Байда, Прогляда -ра: Бандера, Магера, Петлюра, Сосюра -ар: (в основному професії): Кобзар, Грабар, Римар, Шинкар, Гончар -аш: Барабаш, Кайдаш, Болюбаш, Гармаш -ух: Дідух, Гладух, Карпух, Балабух, Ветух -ун: Бігун, Супрун, Чаклун, Брехун, Овдун, Моргун, Падун, Ковтун, Мазун, Прядун, Трясун,Тихун -но: Ліхно, Махно, Юхно, Дахно -ан: Бажан, Білан, Драган (Дараган), Жадан (від давньослов’янських імен), Лупан, Гупан, Рубан, Мовчан (від дієслова) -шин (матронімічний суфікс, що має присвійне значення та додається до основи жіночого прізвиська по імені чоловіка з закінченням -ха. Поширений на Західній Україні): Василишин — син Василихи (жінки Василя), Данилишин, Павлишин, Романишин, Іванишин [ред.]Походження прізвищ Прізвища, утворені від імен: Християнські імена: Іван — Іваненко, Іванченко, Іванчук, Іванюк, Івась, Івасюк, Іващук, Івасенко, Івасько Петро — Петренко, Петрик, Петриченко, Петрук, Петрюк, Петричук Роман — Романенко, Романченко, Романюк, Романчук, Ромась, Ромасенко, Ромасюк, Ромащенко, Ромащук Тарас — Тарасенко, Таращенко, Тарасюк, Таращук Дохристиянські слов’янські імена (найбільш поширені без суфіксів): Жадан — жаданий (Жаданенко, Жаданюк) Драган — драгий, дорогий (Драганенко, Драганюк, Драганчук, Драганець) Білан — білий (Біланенко, Біланюк, Біланчук) Прізвища, утворені від професій: Ремісники: Гончар (Гончаренко, Гончарук) Коваль (Коваленко, Ковалюк) Грабар (Грабаренко, Грабарук, Грабарчук) Кравець (Кравченко, Кравчук) Швець (Шевченко, Шевчук) Лимар (Лимаренко, Лимарчук, Римар, Римаренко, Римарчук) Чумак (Чумаченко) Шинкар (Шинкаренко, Шинкарук, Шинкарчук) Стельмах (Стельмащук, Стельмашенко, Колесник, Колесниченко) Військові звання: Гетьман (Гетьманенко, Гетьманчук, Гетьманський) Хорунжий (Хорунженко) Сотник (Сотниченко, Сотничук) Сердюк (Сердюченко) Писар (Писаренко, Писарчук) Церковні чини: Поп (Попенко, Попчук, Попович) Дяк (Дяченко, Дячук) Пономар (Пономаренко, Пономарчук, Паламар, Паламарчук, Паламаренко) Титар (Титаренко, Титарчук) Прізвища-іменники: від назв предметів, страв, частин тіла, явищ: Теліга, Сковорода, Кочерга Куліш, Борщ, Каша Зуб, Губа, Нога Мороз, Спека, Дощ від назв рослин: Верба Тополя Будяк Горох Гарбуз від назв тварин: Вовк, Ведмідь, Сиромаха (Росомаха) Гоголь, Орел, Чайка, Горобець Жук, Комаха Пацюк, Щур Кішка, Кіт Прізвища, утворені від назви національності: Циган, Циганенко, Циганюк, Циганко, Циганчук Татаренко, Татарчук Москаль, Москаленко, Москалюк, Москальчук (тут треба бути уважним, бо слово "москаль" було відоме задовго до того, як ним стали називати солдатів російської армії або мешканців Московії. Москаль - професія металурга-чорнороба, поляки москалем називали запеченого до чорного коржика. В Реєстрі 1649 року є вже багато Москалів та Москаленків, але "москалями" російских стрільців ще не називали) Литвин, Литвиненко, Литвинюк, Литвинчук Лях, Ляшенко Волох, Волощук, Волощенко Турчин, Турчиненко Прізвища, утворені від назви міста, місця: Вишневецький, Острозький, Полтавський, Хорольський Яровий, Лановий, Загребельний, Лісовий, Садовий Січові прізвища: прикметник + іменник Білоштан Красношапка Кривоніс Скороход[1] Синьогуб Тихолоз Чорновіл дієслово + іменник Вирвихвіст Неварикаша Непийвода Тягнибок Перебийніс Пробийголова Історичні відомості. З давніх часів в простолюдді існувало таке поняття як прізвище (прозвище). Прозивали один одного (давали назву) ПО їх: особливостям, здібностям, звичкам, вчинкам і т.д. ДЛЯ розрізнення один одного в побуті. В селах як відомо до цих пір лишилась звичка прозивати. Село характеризується оСЕЛим способом життя. З часом люди почали активно міняти свої СЕЛища і збиратись в якомусь одному місці(місті). Мѣсто (місто яке мало оборонну оградку вже називалось город) вміщало в собі не одну сотню людей і розрізнення один одного по прозвиську ставало не можливим по різним причинам (як варіант - просто не знали один одного в побуті). Тому з приходом такого апарату як держава (та що держить під контролем) ввелось "фамілійне ідентифікування людей (family identification - що вказує на переймання досвіду в управлінні суспільством з англомовних країн)" . Та щоб прошло все безболісно (багато хто не хотів видозмінювати свої родові прізвища) почали вводити фамілію на етапі народження. Записувати в метрики. Ну а далі як відомо з'явились паспорти та ідентифікаційні коди.