На момент приєднання Криму до Росії в 1783 році на місці нинішнього смт Азовського розташовувалося невелике село Калай (з кримськотатарської qalay — «олово»).
Азовське (кол. Колай) — смт. Джанкойського р-ну АРК. Розташоване неподалік від Азовського моря, від якого й перейняло назву Утворене від основи Азов- і суф. -ськ(е).
Що до походження назви моря, то араби називали Азовське море - Бар-ель-Азов «темно-синє море».
За народним переказом назва від імені козака Авдія — першого поселенця, який прийшов сюди в першій половині XVIII ст. На антропонімічне походження топоніма вказує і суфікс -івка.
Бісків називається так, бо кажуть, як там багачка скам’яніла, то під каменем коло кринички щось завжди грало на скрипці. То люди говорили, що коли йшли отако вночі, то так грало, що мож було плакати. Говорят, що то грав біс. І за того назвали Бісків. Люди потім там заселилися і так назвали хутір Бісків.
Cело Усть-Путила знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош, звідси й походить його назва. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів.
Як вона схилилася, він підсунувся легенько і її — чап! Вона побачила, що чоловік — як ведмідь, але той чяпнув її за писок і сказав:
— Тихо! Бо тя задушу! — бере її під пахву та й городами у ліс.
Так її ніс, ніс, а вона питає:
— Куди мене несеш?
— Я тебе беру за жінку!
Далі взяв за руку, та й вів так, як дитину. Завів у гори, в печеру. Цей опришок називався Максимом. І донині є присілок Максимець і рід Максимчуків. У Грепелевім зворі жив він із жінкою коло двох років. У рік вона народила сина.
На одній горі у Підзахаричах є невелике озеро. Мало хто з теперішніх людий знає, що тут відбувалоси колис. А було таке. По долах казилиси татари. Не мали наші люди тогди спокою ні вдень, ні вночи. Тєжко було засівати поле, а ще тєжче — збирати урожай. Віскочє яничєри, заберут майно, людей до ясиру, а хату з димом пуски. Люди ратувалиси як могли. Хто був дужчий, той втікав. Старі і слабі тікали у нетрі й там будували собі колиби.
Так на цій найвищій горі, недалеко від озера, вселивси чоловік на мнє Захарій. Він був розумний, кмітливий і відважний. Зачєв якос розводити ґаздівство: коні, корови, бики і вівці. Без пастуха обходився, бо земня в горах не була помежована і товар ходив собі пустопаш.
Назва походить від слова „волочити”, тобто тягти волоком. За часів Галицько-Волинського князівства і в наступні віки тут проходив торговельний шлях із Заходу на Схід. Щоб перебратися через річку і її заболочені береги купцям доводилося волочити свої вантажі. На цьому шляху, по обох берегах Збруча виникло два поселення з назвою Волочище.
На Правобережжі, особливо на Черкащині, широкого звучання набули перекази та легенди про гайдамацький рух. Легенда «Місто Сміла» є не тільки історико-топонімічною, а й водночас історико-героїчною, тобто сама географічна назва пов'язана з легендарного особою, подіями, що мали місце в житті народу.
Записана вона у 1956 році у селі Сунки Смілянського району від Дементія Хрисанфовича Подвиженка.
... Колись Сміла була в руках у польських панів. Володіли нею Любомирські, Потоцькі й інші вельможі. Козаки невпинно вели з ними війну за місто. Важкі були битви. Багато разів брали вони смілянський замок, і кожного разу поляки відбирали його назад.
В 1036 році після розгрому Ярославом печенігів життя на Переяславських землях стало спокійнішим. Після смерті Ярослава ( 1054 року) князем на цих землях став його син Всеволод. Він пішов походом на своїх сусідів – турків, яких і переміг.
Невелика частина печенігів, які врятувались від загибелі, знайшли притулок в укріпленому "городку” на території нинішньої Баришівки.
Це поселення турки назвали Барич (Борочь , Баруч). Довгий час воно було лише як вартовий пункт на річці Трубіж. Слово "барич” на турській мові означає "торг”, "базар” . Можливо, це місце з другого століття визначалось як зручний пункт для торгівлі, тому і дістало таку назву.
Для фінансової підтримки нашої діяльності ми маємо реквізити картки «Монобанк»: 5375411508730152 (Діброва В. А.). Оскільки ми є не комерційним проектом, а купкою ентузіастів, кожна гривня — для нас мотвація продовжувати справу.