Згідно легенді, у давнину один пастух помітив, що кози, яких він пас на гірських схилах, ставали незвичайно збудженими, коли з’їдали плоди дикорослих кущів.
Кава в Україні
Ніхто не береться напевне сказати, коли почали вживати каву на наших теренах. Можна лише стверджувати, що знали її напевне і пили у нас починаючи з XVII–XVIII ст.
Історія кави
850 рік — Всім відома історія відкриття ягід кави. Легенда про ефіопського пастуха і його кіз говорить: пастух зауважив, що після того, як його кози поїдять червоних ягід з якогось куща, стають вони більш рухливими і енергійними. Допитливий пастух почав експериментувати самостійно і відчув себе після прийняття ягід більш щасливим.
Жив у стародавні часи могутній богатир Лиман, і було в нього двоє дітей — дочка Десна та син Дніпро. Десна була старшою, а Дніпро молодшим. От виросли діти, настав час Лиману передавати їм свої володіння. Каже батько:
— Діти мої любі, приходьте завтра до мене за благословенням. Хто першим прийде, тому й спадок мій залишу...
Справа в тому, що сотні билин і літописів оповідають про те, що Київ страждав від лиходія Змія Горинича, який налітав на місто, бешкетував, а головне - крав стольних дівчат.
Його печерна резиденція розташовувалася в якихось Сорочинських горах. А окуповані території, тобто вотчина, тягнулася по рівнинах до самої Пучай-ріки. Що таке Сорочинські гори, ніхто донині зрозуміти не може. Зате незаперечний факт - що Пучай-рікою билини іменують Почайну. Вона текла з Оболоні на Поділ. У спадок від стародавньої річки сучасна Оболонь отримала ланцюжок озер, які називаються сьогодні озера Опечень.
У віддалені часи на самому березі моря поселилося стадо величезних звірів. Керував ним ватажок - старий і грізний ведмідь. Одного разу повернулися ведмеді з набігу і виявили на березі уламки корабля.
Серед них лежав згорток. Старий вожак розгорнув його і побачив маленьку дівчинку. Дівчинка стала жити серед ведмедів.
Йшли роки, вона росла і перетворилася в красиву дівчину.
Одного разу недалеко від ведмедячого лігва прибило до берега човен з молодим красивим юнаком. Буря довго носила його човен по хвилях, поки не викинула на кримський берег. Дівчина перенесла юнака в затишне місце. Багато разів приносила вона юнакові їжу і питво. Юнак розповідав їй, як живуть люди в його рідних краях. Дівчина співала для нього свої улюблені пісні. І в ці дні увійшла палка любов в серця обох ...
Був час, як почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби, того ніxтo не знав. Отак іде чоловік і враз упаде, зчорніє, запіниться і вмре.
Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гналася хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Находив такий час, що вже й хоронити вмерлих нема кому...
А жила собі в селі над Дністром бідна вдова Марія. Забрала пошесть у неї чоловіка й п'ятеро дітей. Лише наймолодша Івaнкa ще здорова. Вартує мaтіp за донечкою, як за скарбом найдорожчим...
Чорнобаївка — село в Україні, Білозерському районі Херсонської області. Населення- 9275 чол.
Розташоване за декілька кілометрів від міста Херсон. Село вважається найбільшим за населенням селом України.
Село Чорнобаївка утворено в 1923 р. в результаті об'єднання херсонських колишніх підгородна хуторів Чорнобаєва (Чорнобаївки) і Гусаковим (Гусаківка). Про заснування хуторів є "Легенда про козака Чорнобая".
Десь наприкінці сімнадцятого століття християнської ери на березі середньої течії Дніпра була заснована козацька паланка (поселення), яка обороняла сусідні оселі від грабіжницьких походів турків і татарів, яких українці називали бусурманами. Одного разу козаки погналися в степи за зграями ворогів. Тоді на їхню паланку несподівано напав північний цар Лиходій Перший. Він винищив сторожу і зруйнував будівлі та запаси. Після цього старші козаки вирішили піти на береги Дунаю, щоб перегородити шляхи туркам на Правобережну Україну, а молодші козаки обрали своїм отаманом легендарного козака Чорноброва і подалися до нижньої течії Дніпра, щоб перехоплювати татарські орди на Кримському перешийку.
Їхали мандрівники дорогою і шукають, де б його встановитись ніччю. Сіли вони в лісу. Нарвали сухого бур'яну, щоб топить, і розклали вогонь. Пішов мандрівник ще вирвати сухого бур'яну. Зустрічає зелень, а на тій зелені ростуть маленькі квіточки. Мандрівник узяв і вирвав. Дивиться, що здорові грудки якоїсь рослини. Кинув мандрівник грудки рослини у вогонь. Настав ранок. Вони взяли ці грудки і почали їсти.
Для фінансової підтримки нашої діяльності ми маємо реквізити картки «Монобанк»: 5375411508730152 (Діброва В. А.). Оскільки ми є не комерційним проектом, а купкою ентузіастів, кожна гривня — для нас мотвація продовжувати справу.
