Однем із значень слова ”лох” є „кущ або дерево родини маслинкових із вузьким сріблястим листячком і запашними жовтими квітками; дика маслина”; інше значення слова „лох” – самець лосося у період нересту, ще інше – „лох” – це слово „лох” на жаргоні – „дурна людина, простак; наївна, довірлива людина”; отож – кинули лохва – це обдурити простака. Лохиною називається кущова рослина родини брусницевих із темно-синіми їстівними ягодами, голубика. Отже, пращур даних прізвищь міг бути риболовом, на що вказує професійна привязка до самеця лосося у період нересту, або ж простаком. Близько його житла могли рости кущі лоха. Ймовірно, що пращур даних прізвищь жив у місті Лохвиці, Полтавської області.
Прізвисько Жиляк, за однією з версій, утворене від «жила», яке має кілька значень: «скупий людина », «користолюбець», «упертюх», «несправедливий людина». Ймовірно, прізвисько відображало особливості характеру і поведінки засновника прізвища (ощадливість, хазяйновитість, завзятість, упередженість).
Можливо також, що прізвисько сходить до прикметника «жилавий». У такому випадку Жиляков могли називати сильного, міцного чоловіка.
Крім того, не можна виключати етимологічної зв'язку прізвиська з дієсловом «жити». За старих часів Жиляком зазвичай називали повітових дворян, які були на військовій службі і тимчасово жили при царському дворі. Нарешті, прізвисько Жиляков досить широко розповсюдили серед працівників, наймитів, що живуть в будинку господаря.
Алмазна — місто, підпорядковане Стахановській міськраді Луганської обл. Засноване 1887 року. Розташоване на залізниці Дебальцеве — Первомайськ. Назва від алмаз — мінералу з класу самородних металів, дорогоцінний камінь. Спочатку Алмазом на місцевій шахті було названо вугільний пласт за його високу якість і велику потужність (до 2,5 м). Пізніше назва поширилась на забій, а згодом і на невеличке того часу селище. Утворена за допомогою прикм. суф. -на.
На момент приєднання Криму до Росії в 1783 році на місці нинішнього смт Азовського розташовувалося невелике село Калай (з кримськотатарської qalay — «олово»).
Азовське (кол. Колай) — смт. Джанкойського р-ну АРК. Розташоване неподалік від Азовського моря, від якого й перейняло назву Утворене від основи Азов- і суф. -ськ(е).
Що до походження назви моря, то араби називали Азовське море - Бар-ель-Азов «темно-синє море».
За народним переказом назва від імені козака Авдія — першого поселенця, який прийшов сюди в першій половині XVIII ст. На антропонімічне походження топоніма вказує і суфікс -івка.
Бісків називається так, бо кажуть, як там багачка скам’яніла, то під каменем коло кринички щось завжди грало на скрипці. То люди говорили, що коли йшли отако вночі, то так грало, що мож було плакати. Говорят, що то грав біс. І за того назвали Бісків. Люди потім там заселилися і так назвали хутір Бісків.
Cело Усть-Путила знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош, звідси й походить його назва. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів.
Як вона схилилася, він підсунувся легенько і її — чап! Вона побачила, що чоловік — як ведмідь, але той чяпнув її за писок і сказав:
— Тихо! Бо тя задушу! — бере її під пахву та й городами у ліс.
Так її ніс, ніс, а вона питає:
— Куди мене несеш?
— Я тебе беру за жінку!
Далі взяв за руку, та й вів так, як дитину. Завів у гори, в печеру. Цей опришок називався Максимом. І донині є присілок Максимець і рід Максимчуків. У Грепелевім зворі жив він із жінкою коло двох років. У рік вона народила сина.
На одній горі у Підзахаричах є невелике озеро. Мало хто з теперішніх людий знає, що тут відбувалоси колис. А було таке. По долах казилиси татари. Не мали наші люди тогди спокою ні вдень, ні вночи. Тєжко було засівати поле, а ще тєжче — збирати урожай. Віскочє яничєри, заберут майно, людей до ясиру, а хату з димом пуски. Люди ратувалиси як могли. Хто був дужчий, той втікав. Старі і слабі тікали у нетрі й там будували собі колиби.
Так на цій найвищій горі, недалеко від озера, вселивси чоловік на мнє Захарій. Він був розумний, кмітливий і відважний. Зачєв якос розводити ґаздівство: коні, корови, бики і вівці. Без пастуха обходився, бо земня в горах не була помежована і товар ходив собі пустопаш.
Для фінансової підтримки нашої діяльності ми маємо реквізити картки «Монобанк»: 5375411508730152 (Діброва В. А.). Оскільки ми є не комерційним проектом, а купкою ентузіастів, кожна гривня — для нас мотвація продовжувати справу.
Однем із значень слова ”лох” є „кущ або дерево родини маслинкових із вузьким сріблястим листячком і запашними жовтими квітками; дика маслина”; інше значення слова „лох” – самець лосося у період нересту, ще інше – „лох” – це слово „лох” на жаргоні – „дурна людина, простак; наївна, довірлива людина”; отож – кинули лохва – це обдурити простака. Лохиною називається кущова рослина родини брусницевих із темно-синіми їстівними ягодами, голубика. Отже, пращур даних прізвищь міг бути риболовом, на що вказує професійна привязка до самеця лосося у період нересту, або ж простаком. Близько його житла могли рости кущі лоха. Ймовірно, що пращур даних прізвищь жив у місті Лохвиці, Полтавської області.
За народним переказом назва від імені козака Авдія — першого поселенця, який 
Cело Усть-Путила знаходиться при впадінні річки Путилка у Черемош, звідси й походить його назва. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів.
На одній горі у Підзахаричах є невелике озеро. Мало хто з теперішніх людий знає, що тут відбувалоси колис. А було таке. По долах казилиси татари. Не мали наші люди тогди спокою ні вдень, ні вночи. Тєжко було засівати поле, а ще тєжче — збирати урожай. Віскочє яничєри, заберут майно, людей до ясиру, а хату з димом пуски. Люди ратувалиси як могли. Хто був дужчий, той втікав. Старі і слабі тікали у нетрі й там будували собі колиби.